Понад 16 тисяч людей протягом літа 2022 року змогли евакуюватися з окупованих територій через піший перехід на Печенізькій дамбі у Харківській області. Цей "пункт пропуску" на вільні території працював протягом трьох місяців.
Про це Суспільне Харків розповіли волонтери організації "Допомагаємо виїхати", які, зокрема, організовували перехід людей.
Перехід через дамбу фактично був єдиною дорогою для жителів тимчасово окупованої Харківщини та деяких територій Луганщини, говорить волонтерка Крістіна Каплій родом з Куп'янщини. Ось як вона згадує свій перший перехід Печенізькою дамбою.
"Це був липень, я була з родичкою. Ми йшли пішки кілька кілометрів. Окупанти перевертали сумки, ставилися не як до людей. Коли ми йшли на дамбу, окупанти сказали, що обстрілюють наші. Коли ми вийшли — почули, як позаду відкрили вогонь з артилерії", — каже Крістіна.
В окупації вона, мати трьох дітей, провела пів року.
"Мітингували ми не довго, бо що ми проти них зробимо? Нічого. Ми просто чекали і вірили в наше ЗСУ, що вони прийдуть. Я завжди повторювала, що вони скоро прийдуть. ЗСУ я зустрічала о 8 ранку 10 вересня. Я, напевно, ніколи не була така щаслива, як в той момент, коли зрозуміла, що наше місто вільне", — говорить жінка.
Під час окупації росіяни застрелили собак Крістіни. Її старшу доньку примушували йти до школи. Хоча Крістіна була проти і казала, що її дитина буде вчитися онлайн, російські солдати погрожували забрати дитину у випадку відмови від очного навчання.
Жінка виїздила через дамбу двічі під час окупації — обидва рази за документами дітям.
"Я виїхала для того, щоб зробити документи. Так сталося, що не було в мене на руках свідоцтв про народження і ми намагалися проїхати через блокпости з ксерокопіями, але окупанти не випустили", — згадує жінка.
"На кордоні нас допитували чотири години. У мене є тату патріотичне, я боялася. Коли в мене перевірили телефон, там було фото тату, вони попросили показати й погрожували 8 роками тюрми. Я плакала, просила відпустити, бо в мене троє дітей. Мене відпустили", — згадує Крістіна.
Вивезти дітей з окупації Крістіна змогла лише після звільнення міста від російських окупантів. Тепер вона і сама волонтерить — евакуює під обстрілами людей з деокупованих територій.
"Я приїхала до Харкова і зрозуміла, що дітям буде краще подалі. Я відвезла їх на Львівщину, сама повернулася і зрозуміла, що багато людей лишаються там. Я подала заявку на сайт і приєдналася до організації "Допомагаємо виїхати", — говорить жінка.
"Я знаю там дороги й можу бути корисною", — додає вона.
Евакуацію з окупованих територій влітку організували кілька волонтерських організацій. Серед тих, хто вивозив людей, був волонтер обласної організації "Червоного Хреста" Ігор Клименко. За його словами, вперше до евакуації у травні він долучився випадково.
"Ми тоді бусом привезли близько 17 людей, хоча посадкових місць було 6. Це була перша евакуація. Потім понеділок, середа — це як на роботу", — говорить Ігор.
"Кожну евакуацію окупанти відкривають вогонь по машинах, які вивозять поранених, дітей, цивільних. Вони стріляють спеціально, принципово. В них немає нічого святого. Вони не дотримуються ніяких міжнародних норм", — говорить Ігор.
Евакуація тривала щопонеділка до вересня. В середньому за день піший перехід долали до тисячі людей: жінки, літні та діти. Чоловіків окупанти не випускали.
"Люди які виходили — це немобільні люди. Це діти, літні, жінки. Переносили на плечах, на ношах, на інвалідних візках, одну жінку, яка боялася висоти, несли на руках.
За даними організації "Допомагаємо виїхати", до вересня на підконтрольні Україні території змогли виїхати близько 16 тисяч людей з Харківщини та Луганщини.
"Коли ти приїздиш туди, ти розумієш, як люди там чекають на волонтерів, як вони чекають цієї допомоги, це тішить душу і ти розумієш, що не дарма ти живеш", — додає волонтерка Крістіна.
Що відомо
- 10 вересня 2022 року стало відомо, що Збройні сили України зайшли до Куп’янська Харківської області. Місто перебувало в окупації з 27 лютого.
Читайте також
Розстріл колони під Куп'янськом: люди, які вижили, розказали про напад та свій порятунок
