У Полтаві попрощалися із солдатами Сергієм Замшою та Максимом Власенком, які полягли на початку грудня у боях на Донеччині. Обоє воїнів загинули унаслідок поранень, які отримали під час мінометного обстрілу, розповів Суспільному речник обласного центру комплектування та соцпідтримки Роман Істомін.
Біля Свято-Успенського собору у Полтаві люди вишикувалися в ряд. До храму заносять дві труни. 14 грудня тут прощаються із двома воїнами, які полягли на війні.
Солдат Сергій Замша загинув 8 грудня від поранень, які отримав під час мінометного обстрілу біля села Кліщіївка на Донеччині. Воїну було 33 роки.
"Був найкращим другом, був доброю людиною, завжди допомагав, чим міг. Найдобріша людина, яку я тільки міг знати на цьому світі. Останній раз ми бачилися влітку, на жаль. Що він говорив тоді? Що на новий рік приїде і що взимку закінчиться війна. Це він пообіцяв мені", – розповідає друг Сергія Замші Олександр Лазаренко.
Сергій жив у селищі Опішня, у нього лишились сестра та мама.
"3 квітня його призвали, він пішов. Десь під Києвом був, але він мені не розповідав, каже: «Мамо, не можна мені розказувати». Приїжджав, тоді сказав: «У мене зламався телефон, я не можу подзвонити». Хорошою він був людиною, всім допоможе, веселий хлопчина. Казав його друг один, що він за маму голову всім познімає", – говорить мама Сергія Замші Наталія Замша.
Того ж дня у тому ж селі через мінометний обстріл поліг і боєць Максим Власенко. Воїну було 39 років.
"Він був дуже світлою людиною, дуже позитивною людиною, він завжди був душею компанії. Він завжди жартував, завжди знаходив різні способи розвеселити. У Максима залишилося дві доньки, два світлих янголятка, дружина, матір, сестра, брати", – говорить сестра Максима Власенка Інна Фисун.
Максим мав звання солдат, проживав у селі Мар’ївка Новоселівськї громади.
"Він був дуже доброю, світлою людиною. Мені потрібна була дуже допомога його, і всі близькі родичі були дуже зайняті, один він мені прийшов на допомогу. Усі його чекали додому, але живим, на жаль, не зустрінемо", – згадує родичка Максима Власенка Надія Химинець.
Поховали воїнів у тих громадах, де вони проживали.
