Нікого не ображав та завжди допомагав. Так про полеглого бійця Анатолія Дніпрового з Полтави згадують його рідні та знайомі. Солдат помер від отриманих на війні поранень. Панахиду за загиблим влаштували у Свято-Успенському соборі.
До Свято-Успенського собору в Полтаві заносили труну. 13 грудня там прощалися із Анатолієм Дніпровим, який захищав Україну. Біля домовини, зокрема, сестра та мама воїна.
"Я йому скільки казала, кажу: «Як ти можеш воювати? Ти ж ніколи в житті курицю не зарубав, не те, щоб (воювати – ред.)». Він ніколи не бився ні з ким, не скандалив. Він пішов, можна сказати, з першого дня (воювати – ред.). Він потрапив у Суми і там, буквально приїхавши на роботу, замість того, щоб піти десь, він пішов у військкомат. Я йому казала: «Їдь додому, тут приїдеш.». Він: «Я повинен піти»", – розповідає мама Анатолія Дніпрового Людмила Бондарева.
Анатолій Дніпровий помер 1 грудня у лікарні міста Дніпро внаслідок поранення, яке отримав 25 листопада під час виконання бойового завдання, повідомив речник обласного центру комплектування та соцпідтримки Роман Істомін.
"У нас дачі поруч, ми дуже дружили. Хороші такі люди, він такий хороший, завжди обізветься, привітається, допоможе, якщо щось треба", – каже знайома Анатолія Дніпрового Анна Павлик.
Соллат служив у підрозділі спеціального призначення десантно-штурмових військ, повідомив начальник групи морально-психолоічно забезпечення Полтавського об'єднаного міського терцентру комплектування та соцпідтримки Сергій Шкурупій. Воїну було 46 років, проживав у Полтаві
"Толіка я знаю з дитинства. Хороший хлопець, навчався, інститут закінчив, працював, завжди у всьому допомагав, до мене в гості приходив, я його чекала на Різдво в цьому році. Він просто любив захищати свого брата і сестру. Оце я точно пам’ятаю, тому що він їх більше любив, ніж, можливо, навіть себе", – говорить знайома Анатолія Дніпрового Ульяна Малік.
У воїна лишились мама та сестра. Поховали Анатолія на Затуринському кладовищі біля Полтави.
