На Чернігівщині народилося перше сайгаченя за багато століть. Поповнення з’явилось у самки, яку два місяці тому привезли до парку природи «Беремицьке» з «Асканії-Нови». Тепер в парку 9 сайгаків. Про це Суспільному розповів адміністратор парку природи «Беремицьке» Сергій Степаненко. Тут намагаються відновити популяцію представника мамонтової фауни. Тварина обережна та не підпускає до себе людей, а на великих ділянках розганяється до 80-ти кілометрів за годину. Як вони виглядають, та чим такі унікальні, розкажемо далі.
На території парку Беремицьке нещодавно народилося сайгаченя і це перше сайгаченя, яке з’явилось на Чернігівщині з часів льодовикового періоду.
Як каже адміністратор парку природи «Беремицьке» Сергій Степаненко, побачили малюка випадково. Сайгаки живуть у парку вільно, без парканів та огорож. Це фото Сергій зробив, через кілька днів після народження сайгаченя.
«Воно тільки народилося, робили з відстані, близько до нього не наближалися, аби мати не відчула сторонніх запахів. Намагалися не наближатися близько до нього. Наші співробітники роблячи щоденний обхід натрапили на цю малечу,і ось так ми їх побачили, а взагалі, якщо б випадково не натрапили, змогли б ми її побачити тільки через два три тижні після народження.»
Зараз у природному парку 9 сайгаків, 7 з них привезли на Чернігівщину близько двох місяців тому, каже Сергій Степаненко.
«Отримали ми сайгаків від дружнього парку «Асканія нова», вони відновлюють популяцію. Ми зі своєї сторони також будемо намагатися їх відновити на Чернігівській землі. На даному етапі ще проходить адаптація, адже вони з’явилися у нас тільки на початку квітня, до цих пір пристосовуються. Ведуть дуже кочовий спосіб життя. Тобто вони мігрують по нашій лісостеповій зоні, як маятники, то в одному то в іншому напрямку. Харчуються травою: до раціону входить дуже велика кількість рослин в тому числі і ті рослини, які інші тварини не їдять.»
За цими тваринами цікаво спостерігати, каже Сергій Степаненко.
«Особливість цієї тварини в тому, що вони жили з мамонтами на планеті Земля, тобто вони є ровесниками мамонтів.»
Сайгак входить до комплексу мамонтової фауни. Зустрічався на території сучасної України у південних районах – причорноморських, приазовських степах. Чи міг жити на території сучасної Чернігівщини, науковці шукають підтверджень.
Старший викладач кафедри біології Ніжинського державного університету Олександр Вобленко каже: «Теоретично, так. Коли степи досягали Чернігівщини, скажімо, в голоцені, можливо, в давні історичні часи, сайгак, можливо, заходив і сюди. Існування сайгака довгий час на території Чернігівщини, таких даних я не маю».
Сайгак - степова тварина, на великих відкритих ділянках вони можуть розганятися до 80-ти кілометрів на годину.
«Одна з особливостей цієї тварини це її ніс, який трохи нагадує хобіток. Він допомагає цій тварині вижити і в літню спеку, коли табун переміщається піднімає дуже велику кількість пилу, то цей ніс фільтрує пил, а взимку цей ніс зігріває повітря перед вдихом», - розповідає Сергій Степаненко.
Екскурсовод та фотограф Денис Боженок почав фотографувати сайгаків, як тільки вони з’явилися в парку. Каже, головне тримати відстань, аби не злякати тварину.
«Я знаю ареал, де вони живуть, де вони бігають харчуються. Єдине, що потрібно - це велика витримка і також великодальній об’єктив фотоапарату. Ця тваринка дуже ляклива. Вони в принципі дуже швидкі, тому їх треба фотографувати з витримкою, щоб зняти коли вони біжать.»
Чи вдасться сайгакам прижитися на Чернігівщині, залежатиме в першу чергу від людей, вважає біолог Олександр Вобленко.
«Якщо десь знайдеться територія відкрита, без боліт, без лісу територія. Переліски невеличкі можуть бути, але суцільні масиви – ні. То ця тварина на цій території могла би жити. Призвичаїтися на всій території Чернігівщини, я вважаю, це неможливо.»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині планують відреставрувати 7 пам’яток архітектури національного значення
