Понад пів року живуть у гуртожитку аграрного ліцею в Зозові на Вінниччині 73 переселенці. Розмістили їх у кімнатах, де до 24 лютого мешкали учні. Для комфорту ВПО волонтери облаштували вбиральні та душову. У процесі — ремонт їдальні.
Також волонтери закупили бойлери, пральні машини, холодильники, мікрохвильовки, духові шафи, чайники. Не вистачає наразі вугілля, аби опалити 5-поверхову будівлю, каже заступниця із виховної роботи Інна Пасєка. Є проблеми і з дахом. Тож шукають меценатів, аби гостям було тепло і комфортно.
Приймати переселенців у гуртожитку почали у березні. 242 учнів відправили на дистанційне навчання.
"Сьогодні у нас 73 ВПО. Переважно з Донеччини і Луганщини. Працюємо не як транзитний пункт — приїхали, переночували і поїхали, а, щоб проживали. Коли почалася збройна агресія і приїхали перші люди, мали дати їм на чому спати. А в нас не було. Звернулися до учнів. Вони дали свою постіль, посуд, чайники. Потім місцеві почали допомагати. Прийняли рішення, що годуватимемо їх", — говорить заступниця директора з навчально-виховної роботи Зозівського професійного аграрного ліцею Інна Пасєка.
Своє 70-річчя в гуртожитку святкуватиме Майя Соловйова з Попасної.
"Світла, води, газу не було. Сиділи у підвалі під будинком. Нас Росія не рятувала, нас українці рятували. Прийшли казали виходьте, там холодно. Морози були у березні до -15" , — говорить Майя Соловйова.
У кімнаті пенсіонерка зробила ремонт. Тепер, говорить, що тут майже як вдома.
"Побілила, поштукатурила, покрасила. Прати є де, помитися є де, годують, держава не забуває, волонтери приїздять. У мене нічого не було. Зараз все є. Як-то кажуть з світу по нитці", — каже Майя Соловйова.
Наталя Деркач із сином і донькою виїздили з окупованого Херсона у квітні. Від хати батьків залишилися руїни. Життя мами Катерини і тата Анатолія — забрав один російський снаряд, їм було по 67 років.
"Це нелюди. Прийшли, знищують нас, нашу націю. Роблять геноцид на нашій землі. В селі, де жили мої батьки, сталася така трагедія і буквально через 4 дні наше село звільнили. Вони дуже чекали наших хлопців, вірили в нашу перемогу", — говорить Наталя Деркач.
Наталя Деркач очікує повного звільнення Херсонщини, аби бодай навідати могили батьків.
Для комфорту переселенців у гуртожитку коштом міжнародної організації "Лікарі без кордонів" облаштували три вбиральні і душову. Ігрову кімнату для дітей зробило об'єднання "Людина в біді". Нині триває ремонт їдальні для переселенців. Роблять його за гроші Міжнародної Організації Міграції.
Читайте також
- Керамічні дзвони, посуд, тарілки та горнятка: вироби вінницьких гончарів продають у Німеччині
- В роботі шість позашляховиків: у Вінниці безкоштовно ремонтують автомобілі для військових
