Колись він сіяв поля, але війна змусила його взяти до рук зброю. Роман Сергеєв старший сержант 9 батальйону Вінницькі Скіфи. Сам з Херсонщини та службу несе в 59 бригаді. Наразі Роман після важкого поранення проходить реабілітацію у Вінницькому шпиталі. Хто залишився у бійця в окупації та про мотивацію піти на війну чоловік розповів Суспільному.
Читайте також: "Людино-машина для руйнації ворога" — інтерв’ю з військовослужбовцем до дня ЗСУ
З 2015-го року практично все його тіло посічене кулями та осколками. Вперше боронити Батьківщину Роман Сергеєв пішов після захоплення Криму. Залишитись вдома тоді, розповідає не зміг.
"В 1997 році дав присягу народу України захищати суверенітет держави”, — військовослужбовець ЗСУ Роман Сергеєв.
Вдруге на захист Батьківщини став 2017 року, підписавши контракт із ЗСУ. Після поранення під Маріуполем повернувся до мирного життя. Що знову доведеться повертатись до служби, каже і не думав. О 12 годині 24 лютого його рідна Херсонщина вже була захоплена.
"Приходили додому, рилися, шукали докази, нічого не знайшли. Бардак наробили і все”, — розповів військовослужбовець.
Загарбники прийшли до його оселі з обшуками, коли він вже виїхав із дому. Повернувся до свого батальйону.
“Батальйон був на Запорізькому напрямку. Бої йшли важкі. Вибивали з позицій. Не виходило. Летіло все, що може літати 24/7. Місиво...”, — згадує Роман Сергеєв.
У липні на запорізькому напрямку Роман отримав важке поранення. Далі були операції та лікування. В одному зі шпиталів, поруч з українськими оборонцями, пересікався із солдатами з так званої ДНР.
"Хотілося запитати, що їм до 2014 року не вистачало. Але там безпека стояла, щоб українські військові йому нічого не зробили", — говорить військовослужбовець.
До війни Роман засівав поля, збирав врожай. В його телефоні і досі світлини зі світанками на Херсонщині.
“Уявіть, як приїжджаєш на поля, а там не зібрана пшениця. Там сотні тисяч гектарів. Це важка праця", — каже Роман.
З літа він по шпиталях. Найбільше про що шкодує, каже, не зміг зайти до рідного Херсона зі своєю 59-ю бригадою.
"Була мрія зайти з 59-ою бригадою звільнити Херсон, але бригада зайшла без мене”, — каже військовослужбовець ЗСУ.
Село звідки Роман родом і досі під окупацією. Там залишилась мама. Зараз, каже, головне навчити свою праву ногу знов ходити і знову до оборони Батьківщини, бо ще багато не завершеної роботи.
Роботу ми ще не закінчили. Треба вийти на державні кордони України. Нам не треба їхньої території, нам своєї вистачає.
Читайте також
День ЗСУ: що варто знати про українську армію
Командувач Об’єднаних сил ЗСУ — про масовані ракетні удари росіян, Керченський міст та бої за Херсон
