Обмежувальні заходи можуть мати позитивні наслідки для сім’ї, якщо керуватися деякими порадами. У цьому переконаний сімейний психолог, лікар-психоневролог Василь Галябар. Про це він розповів у коментарі Суспільному, коментуючи тему зміни поведінки дітей під час карантину, коли вони тривалий час не у школі, а навпаки – вдома. Нагадаємо, за парти школярі повернуться восени.
Карантин потрібно розглядати як можливість налагодити комунікацію, каже Василь Галябар. Діти поводять себе як, і раніше, щоправда, мають більше часу на розваги. А от батьки можуть не справлятись з емоціями. Але їм варто відмовитись від заборон і почати чути дітей.
– Діти щасливі, бо більше вдома, з батьками. Швидше змінилась поведінка батьків до дітей. Якщо раніше вони бачились пару годин, коли діти не сплять, то зараз – цілодобово. Це позитивно щодо дітей стало, ми краще стали їх розуміти. Для дітей велика проблема, що вони не можуть спілкуватися з ровесниками і намагаються компенсувати це в мережі. Це не зовсім позитивно їм допомагає, бо батьки не готові до такого тривалого перебування спільно. І це є проблема зараз, – каже фахівець.
Діти хочуть робити те, що їм цікаво, що модно і те, що вони вважають притаманним для себе. А от для батьків це – дещо дивина, вони не так це помічали це раніше.
– Це як під мікроскопом – подивитись на дитину. Та й діти краще побачили своїх батьків. Інколи в них посилюється тривожність, якщо вони до того були тривожні. У тих, що були впевнені в собі, збільшується впевненість. Діти стають схожими на своїх батьків, – пояснив Василь Галябар.
Спеціаліст дав кілька порад, які можуть стати в нагоді у період, коли дитина не в школі і майже увесь час – вдома:
- Діти повинні бачити оптимізм в очах батьків, тому що сприймають світ не через екран телевізора, а через поведінку своїх батьків.
- Обов’язково використати цей час для кращого пізнання одне другого, це і спільне вивчення, заняття, ручна робота. Щоб діти побачили вміння батьків з іншої сторони.
- Дуже важливо розвивати сімейні традиції, готувати разом, складати плани на літо. Тобто робити те, що повинно об’єднувати батьків й дітей.
- Дуже важливо слухати. Батьки, крім очей, мають мати величезні вуха. Якщо вони будуть прислухатися до того, що діти говорять – це дасть позитивний вплив на розуміння своїх дітей і дасть вау-ефект. У батьків такий шанс зараз є.
- Проблема соцмереж не нова, зараз діти мають на це більше часу. Відповідно, їх треба зайняти чимось іншим. Тому потрібно слухати, а не тільки спостерігати, а ще спілкуватися. Це не одразу вдасться, але батьки навчаться краще комунікувати з дітьми і це буде великим прогресом надалі в їхніх сімейних стосунках.
- Батьки повинні знати і розуміти, що ніхто крім них на їхніх дітей не вплине. Тепер навіть не скажеш, що "це погано сказав педагог, сусід чи вулиця". Все, що твоє – це ти даєш. Тому тут важливо показати, ЩО ми даємо своїй дитині. Це час для демонстрації сімейних цінностей і традицій. Ми на це завжди не маємо часу.
- Батьки будуть вчитись, бо в них є відповідальність за виховання. Та й діти будуть, як то кажуть, “на голову лізти”, тому батьки мусять щось робити. Це як вулкан: ми його не можемо прикрити, тільки направити. То краще каналізувати його в корисне русло, ніж просто заливати водою. Оце: не бігай, не кричи, не стукай, не слухай голосно музику, всяке “не” – заборонене, потрібно накласти вето на “не” . Має бути навпаки: а що? а як? Допоможи, навчи. Хай діти учать батьків. Кожна криза дає потім позитив.
Авторка: Ольга Татаренко
