Старший син пані Любові — Василь, зник безвісти в боях за Маріуполь, середній — Денис, нині збирає кошти на ЗСУ, а молодший — Тимур, на честь брата-захисника назвав котика і чекає його з війни, розповіла переселенка Любов Пономаренко.
Пані Любов разом із двома синами та чоловіком у березні 2022 року виїхала з окупованого Архангельського, що на Херсонщині, та оселилася в селі Яснозір’я Черкаського району.
Сини пані Любові ще діти. Тимурові – п'ять років, Денисові – дев'ять. Кожен із хлопчиків має власні мотивацію і розпорядок дня. За сніданком Тимур поділився своїми планами на день:
"У мене чіткі плани: покайфую вдома, а потім розслаблюся і піду до пацанів".
У Дениса інший графік. До обіду хлопець на онлайн-навчанні, після уроків бере плакат та прапор, виходить на дорогу збирати гроші на ЗСУ.
"Тут же траса на Київ, Черкаси, Канів, на Корсунь їздять машини. Буває дають одною купюрою, по 200, буває по 100, 50, 20, а буває і маленькими купюрами дають", — розповів хлопець.
Водій Василь Болілий із Корсуня зупинився, бо побачив табличку з написом "На ЗСУ":
"Дуже позитивно, молодці, я не проїжджаю повз".
Денис почав збирати кошти у вересні. За цей час вже передав волонтерам 14 тисяч гривень, розповіла його мати хлопця — Любов Пономаренко. Вона підтримала ініціативу сина. Хоча і не дуже спочатку вірила в його успіх.
"Я спочатку подумала, що з цього нічого не вийде. Він попросив, зробити йому якусь табличку. І я подумала: нехай спробує дитина, добра ж справа. Він сказав: «Вася буде мною пишатися!»", — пояснила переселенка.
Старшому сину Василеві – 20 років, розповіла жінка. Він зник під час оборони Маріуполя. Востаннє пані Любов телефоном розмовляла з ним у березні. Пригадала, як він жартував:
"Подзвонив і каже: «Матрос Пономаренко! Не переживай, мамуль, все нормально, я на обороні». А десь 18-го чи 20-го числа якась жінка зателефонувала. Я так зрозуміла, що хлопці допомагали їх евакуйовувати, і він, напевно, дав їй номер телефону. Вона сказала, що Вася живий, здоровий, щоб не переживали, все добре", — розповіла пані Любов.
З того часу жодної звістки про сина жінка не отримувала. Втім продовжує вірити та молитися. Фото Василя береже біля старовинної ікони, яка — єдине, що вціліло після російських обстрілів.
"Був приліт, і вікно, де ікона стояла, вилетіло, а ікона лишилася цілою", — пояснила Любов Пономаренко.
Жінка розповіла, що від їхнього житла на Херсонщині лишилося понівечене подвір’я, розбомблені будинок, автівка та господарство.
"Місяць просиділи в окупації, дуже страшно було, під вікнами їздили й БТРи, і танки. Я дуже переживала, щоб ніхто не сказав, що в мене старший син на війні", — пояснила пані Любов.
Аби врятувати дітей і вціліти самим, — втекли до рідних на Черкащину. Нині живуть в селі Яснозір’я та щодня чекають на бодай якусь звістку про старшого сина. П'ятирічний Тимур не втрачає віри в повернення Василя. Він назвав на честь брата котика, який нещодавно до них приблудився.
"Він до нас причепився. А потім ми його приручили й назвали Васько, як брата".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
- На Черкащині буде чутно вибухи: в ДСНС просять зберігати спокій
- Укриття в Черкасах: з'явилась нова онлайн-карта
