Рятуючи побратима після обстрілу, загинув сам. У Чернігові попрощалися з бойовим медиком 23-річним Валентином Бордаковим. Він загинув 3 листопада під Бахмутом, коли евакуйовував поранених побратимів після обстрілу. До 24 лютого чоловік був рятувальником, а на другий день повномасштабного вторгнення він пішов служити добровольцем. Проводжали військовослужбовця ЗСУ близько 200 людей.
Мовчки, стоячи навколішках. Так у Чернігові прощалися з 23-річним бойовим медиком Валентином Бордаковим.
Як розповіла близька подруга родини Юлія, тіло захисника вони чекали тиждень.
"Такого точно не може бути, тому що як так? Він же просто рятував людей. Він же ж нікого не вбивав, він же просто виносив поранених".
Чоловік працював інструктором-кінологом в управлінні ДСНС, дресирував собак для пошукових робіт, навчав командам.
"У нього була особиста собака Белла – лабрадор. Вони показували дуже гарні результати на змаганнях, на виступах і навіть брали призові місця. Молодий, цілеспрямований хлопець, який знав, чого хотів і куди прагнув. Добрий і чуйний, завжди йшов на поступки, допомагав нам", – поділився згадками кінолог-інструктор ГУ ДСНС в Чернігівській області Ігор Іванчиков.
25 лютого на другий день повномасштабного вторгнення чоловік пішов у військо добровольцем. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
"Спочатку в територіальну оборону, потім він пішов у ЗСУ підписав контракт і, ймовірніше, з Чернігова вже поїхав на схід. Він був з медиками, група виїжджала, допомагала забирати двохсотих, трьохсотих, вони надавали допомогу іншим, які постраждали. Дуже відповідальний, дуже добра людина, він завжди підтримував. Я дуже шкодую, що його не стало", – розповів інструктор службового собаківництва Володимир Волинський.
3 листопада під час евакуації пораненого Валентин Бордаков отримав два осколкових поранення, останнє було несумісне з життям.
У чоловіка залишилася мама, молодший брат, дружина і дворічний син.
"Хлопчику Дімі у березні буде три роки, він ще зовсім малесенький. Валентин був прекрасний тато, він був завантажений роботою, він багато працював, але дружині і дитині він приділяв максимально часу, стільки, скільки він міг. Він був дивовижною людиною, дуже веселою, дуже радужною і ніколи не відмовляв у допомозі. З третього числа пройшло багато часу і лише сьогодні ми зможемо його побачити і попрощатися з ним", – сказала Юлія, близька подруга родини.
Детальніше дивіться у сюжеті:
Читайте також
На Чернігівщині попрощалися з двома захисниками України
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
