"Бабусин батальйон" у Житомирі шиє одяг та ковдри для українських військових

"Бабусин батальйон" у Житомирі шиє одяг та ковдри для українських військових

"Бабусин батальйон" у Житомирі шиє одяг та ковдри для українських військових

"Бабусин батальйон". Так українські військові називають житомирських волонтерок, які з початку російсько-української війни шиють одяг та передають його на схід України.

Сьогодні "Бабусин батальйон" – це 52 волонтерки віком від 56 до 84 років. У 2014-му році, коли почалася російсько-українська війна, їх було 12. Тоді жінки шили білизну для бійців. Зараз, окрім білизни, виготовляють верхній одяг, рукавиці, плетуть шкарпетки, шиють ковдри і подушки.

Волонтерка Олена Смольницька розповідає, що вона особисто в "Бабусиному батальйоні" шиє для військових спецовочні рукавиці з 2017 року.

Волонтерка Таїсія Войцеховська пригадала, що розпочинали "Бабусин батальйон" у 2014 році. Тоді шили білизну. Тканину зносили небайдужі житомиряни. "Коли розпочалася неоголошена війна, ми дізналися, що нашим хлопцям на фронті немає у що переодягнутися. Ми зібралися, пошили першу партію чоловічої білизни – 55 штук і відправили на фронт", - ділиться спогадами Таїсія Войцехівська.

Волонтерка Юлія Косінська показує, якими були перші майки, рукавиці, шкарпетки.

Волонтерка Людмила Дехтяренко розповіла, що вперше прийшла сюди у 2014 році. Плела шкарпетки. Відтоді сплела 850 пар. Всі відправили а зону АТО.

"Плетемо і шиємо зі старих речей, тканин. Виготовляємо слідочки. На наших речах прапор України вишиваємо

Волонтерка Таїса Войцехівська: "Подушки робимо з різної тканини. З тієї, що залишається від пошиття білизни. Шторної. Люди синтепон приносять"

Волонтерка Олена Проценко пригадує: "Прийшов воїн зі своєю дружиною до нас. Принесли тортик до чаю. А ще приніс подушечку, яку ми пошили. Сказав, що вона врятувала йому життя. Вона була в нього під бушлатом. У неї влучив осколок від снаряда".

Волонтерка Олена Смольницька розповіла: "Окрім того, що ми шиємо, нам ще захотілося зробити щось приємне. Щоб вони мали змогу від нас ще й щось прочитати. Я сама пишу їм вірші. Ми друкуємо їх і вкладаємо в кожну шкарпетку, у кожну рукавичку. Наразі підготувала вірш до нового року". Волонтерка Юлія Косінська: "З фронту нам листи передають військові. Також для вірші пишуть. Ось цей, наприклад, "Нехай же ваші рученьки ніколи не тремтять. З повагою та любов’ю. Дякую. Повар: Подушка - клас! Те що треба! А труселя, ну, взагалі – круті!".

Волонтерка Людмила Дехтяренко зачитала іншого вірша із фронту. Каже, від Кохана Владислава: "Доброго дня, бабуся Люда, я пишу вам зі сходу. Із зони АТО. Я знайшов ваш лист у теплих шкарпетках, які ви вислали нам, як допомогу від лютих морозів. Хочу вам щиро подякувати за допомогу і небайдужість до солдат, які перебувають у цьому пеклі".

На початок