Роздавав гумдопомогу та допомагав батькові: син голови окупаційної адміністрації Шевченкового перебуває під вартою

Роздавав гумдопомогу та допомагав батькові: син голови окупаційної адміністрації Шевченкового перебуває під вартою

Роздавав гумдопомогу та допомагав батькові: син голови окупаційної адміністрації Шевченкового перебуває під вартою
Фото: "Схеми"

Син голови псевдоадміністрації селища Шевченкове на Харківщини Михайло Стрижко перебуває під вартою. Він приїхав до батьків під час окупації селища, зайняв посаду "начальник відділення госпвідділу" та виконував накази батька, Андрія Стрижка.

Речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко підтвердив Суспільному, що чоловік перебуває під вартою.

"24-річний чоловік виконував всі вказівки російських ватажків. Так, наприклад, він організував встановлення на території населеного пункту білбордів з проросійською агітацією для підняття бойового духу окупантів", — пояснили в прокуратурі.

Про свою роботу під час окупації Михайло Стрижко розповів журналістам проєкту "Схеми".

До повномасштабної війни чоловік працював у конюшні. З початку окупації батьки покликали його до Шевченкового: батько Михайла став головою окупаційної адміністрації. З приїздом Михайло став начальник одного з відділів адміністрації.

"Прямих задач не було. Батько говорить: "Завтра приїде гуманітарка — треба щось з нею робити". І ось приїжджає, наприклад, машина, всі дружно встали, пішли розвантажувати. Треба було кудись їхать — був водієм", — каже він.

"Пообіцяли чотири машини гуманітарки, а приїхали тільки дві".

За розміщення агітаційних білбордів загарбники пообіцяли машини з гуманітарною допомогою, згадує Стрижко: "Мені сказали повісити плакати, там був зображений російський прапор і напис "Ми з Росією один народ". Нам пообіцяли за них чотири машини гуманітарки, а приїхали тільки дві".

За попередньою інформацією, батько Михайло Андрій Стрижко нині перебуває на території РФ. Стрижко-молодший говорить: знав би, що його візьмуть під варту — втік би з батьком.

"Якби я знав, що за гуманітарку буде таке покарання, можливо, поїхав би, так. У мене взагалі нічого не лишилось, як я зрозумів. Ні дому, нічого. Родина розкидана, що я можу відчувати?".

Читайте також

"Знаходимо багато трупів росіян, погризених собаками": як живе Шевченківська громада Харківщини після визволення

На початок