19 жовтня у костелі святого Йоана з Дуклі попрощалися із загиблим 41-річним військовослужбовцем Анатолієм Антоневським. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анатолій був волонтером, влітку його мобілізували до 30 окремої механізованої бригади.
Анатолій Антоневський народився у селі Корчак, жив у Житомирі. Закінчив Житомирський автодорожній коледж. Служив за контрактом у 95-й аеромобільній бригаді. Брав участь у миротворчих операціях в країнах Африки. Згодом працював на одному із підприємств Житомира.
Вдова загиблого воїна Оксана каже, що її чоловік завжди був оптимістом та душею компанії.
"Завжди веселий був, міг підтримати кожного, хто цього потребував. Був прикладом. Хотів робити щось більше для країни. Завжди був підтримкою для всіх. Він був щасливим тим, що робив. Викладався на 100 відсотків. Він нічого не робив наполовину", – говорить жінка.
"Анатолій був людиною, можна сказати, від Бога, – розповідає тітка загиблого Галина. – Дуже хороший сім'янин. Дуже любив свою дружину і своїх хлопців. Немає таких слів, щоб сказати. Золота людина".
З початком повномасштабної війни Анатолій волонтерив. Обоє його синів та дружина були пластунами. З початком повномасштабної війни Анатолій теж долучився до місцевих пластунів, де волонтерив, очоливши охорону штабу.
Дуже хороша людина, яка прожила мало, але хороше життя, каже про загиблого військового його односелець Анатолій.
Загинув Анатолій Антоневський у Донецькій області. 13 жовтня під час виконання бойового завдання він разом із побратимами потрапив під мінометний обстріл і загинув від отриманого поранення.
"Це дуже велика втрата для сім'ї, дружини, батьків, дітей. Звісно, ніхто їм його не замінить. Коли вже нас той "Путлер" залишить, і ми будемо спокійно жити, і наші діти будуть спокійно жити", – каже родичка загиблого Віра.
Поховали Анатолія Антоневського на Смолянському військовому кладовищі.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.