Командир групи снайперів, нацгвардієць Олександр Орлов нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня посмертно. 35-річний боєць загинув від кулі снайпера 7 березня під час оборони Харкова.
"Російські військові, спецназ, підійшли вже до околиці Харкова. Там наш був блокпост. Не пустили вони в Харків противника, відбили напад. Нікого не залишилося з того боку, але мій чоловік загинув, як герой", — каже дружина загиблого Анна Орлова.
Олександр боронив Україну з 2014. Того року пара побралася, а після чоловік пішов захищати Донецьк та Маріуполь, пройшов Дебальцівський котел.
"У перші дні [повномасштабної війни] він говорив, що дуже масивні атаки були, але казав: все нормально, не хвилюйся. І на початку березня він був впевнений, що ми обов'язково переможемо, бо у нас найпотужніша армія у світі", — розповідає Анна.
Олександр мріяв про сина, і коли він народився, проводив з ним багато часу і усьому навчав.
Шестирічному хлопчику спочатку не сказали про загибель батька.
"У першу ніч, коли ми дізналися про загибель, 7 березня, сказали, що тато поранений. Льоша зранку прокинувся 8 березня і сказав, що тато наснився, що він сидить тут поруч. Плакав, звісно плакав", — каже Анна Орлова.
Більшість іграшок Олексія — на військову тематику. Анна говорить, син схожий на Олександра і, як і він, мріє захищати країну.
"Льоша сам танки малював. Бабуся писала "Слава Україні", а він обводив", — розповідає дружина нацгвардійця.
Анна пишається чоловіком: "Як казало командування і його побратими, що це все не дарма. Ми за всіх помстимося. І все буде Україна, як Саша казав".
Посмертну нагороду родині захисника вручили 11 жовтня у Лозовій, де поховали нацгвардійця і нині мешкає його сім'я.
