На Волині статус учасника АТО/ООС мають майже 12 тисяч чоловіків та жінок. Понад 900 ветеранів мають інвалідністю. Як нині держава підтримує захисників та захисниць, які соціальні виплати отримують ті, хто боронив країну ще до повномасштабного вторгнення, Суспільне розпитало в голови Луцької міської організації Спілки воїнів АТО Волині Олега Кобилинського.
– Як після 24 лютого змінилася діяльність організації, яку ви очолюєте? Чим займаються члени організації, можливо хтось зараз воює, а хтось долучився до лав волонтерів?
– Насправді, діяльність я не скажу, що кардинально змінилась. Тобто якщо, скажімо, до повномасштабного вторгнення наша організація більш надавала консультації, допомоги родинам загиблих, самим учасникам бойових дій, ми допомагали десь там з медициною, десь відправити до санаторію, десь із квартирою, то після повномасштабного вторгнення 90% напевно наших членів організації зараз воюють. Навіть якщо взяти перших два місяці, коли люди з інвалідністю ще не йшли туди на фронт, вони вважали, що краще потрібніші тут і в той момент ми також очікували наступу з Білорусі, бо ще війська російські стояли, то в нас тут лишилися особи з інвалідністю, які не підлягають призову, мають відстрочку від служби, від мобілізації, то вже зраз навіть особи з інвалідністю попідписували контракти. Тому, кажу 90% зараз на захисті тих рубежів. Ті, хто залишився тут, ми активно займаємося волонтерською діяльністю.
– Зважаючи на усі обставини і складність нашого життя, чи допомагає держава атовцям?
– Знаєте, для мене теж було таким здивуванням, що не припинилися соціальні виплати. Це дуже важливо, тому що багато сімей учасників бойових дій, особливо тих, хто з інвалідністю, вони жили практично на пенсію. І те, що не припинилися соцвиплати, оці пенсії, в умовах війни, ми ж розуміємо, які кошти йдуть на саму оборону країни, соціальні виплати – вони продовжуються і це є дуже вагомим фактором. Що стосується родин учасників бойових дій, ми ж розуміємо, що більшість пішла на фронт захищати рубежі.
– Які проблеми найбільш нагальні: житло, соціальний захист, медична допомога?
– Насправді житло – це не нагальна проблема, бо ми ж розуміємо, яка в нас ситуація в країні, може завтра прилетить і не буде житла, тому зараз основні нагальні проблеми – це медицина. Дякуючи європейським партнерам, ми ж розуміємо, що евакуація відбувається, дивлячись від поранень хлопців, все це організовано на рівні держави дуже круто. Якщо важке поранення, то буває так, що ставлять на ноги того бійця і далі відправляють в Європу і там доліковують. Це дуже великий плюс.
Лікування так і залишилося для бійців безкоштовне, але ми ж розуміємо, що бійців практично тут не залишилося і те лікування, яке є, воно вже відбувається за кошти держави або європейських партнерів. Тому дана програма є неактуальна. Кошти на неї виділялися з бюджету розвитку, але буквально в цьому місяці, наскільки я знаю, Кабмін розблокував ці кошти, до цього кошти в органах місцевого самоврядування були заблоковані державою, тобто вони не могли виділяти на якісь такі додаткові речі.
– На вашу думку, з якими викликами в подальшому, після перемоги, може стикнутися українське суспільство з огляду на те, що буде багато ветеранів?
– Насправді нас чекає після війни ще одне жахіття – посттравматичний синдром, який проявляється через 2-3 роки після самих бойових дій чи стресової ситуації. Що він означає? Перше, це онкозахворювання, їх може бути просто масово. Я не знаю, яким чином організувати, щоб масово зробити дослідження отих бійців, які повернуться. Але ж ми розуміємо, якщо ми говоримо, що зараз мобілізовано близько мільйона осіб, то це мільйону осіб треба зробити оце скринінгове обстеження.
– Якої підтримки потребують ветерани в мирному житті і яких кроків від суспільства вони чекають?
– Насправді ветерани не чекають чогось особливого. Ми головне чекаємо небайдужості людей, тобто ми не хочемо, щоб люди сказали: "Це не моя війна, нас не бомблять" чи ще щось таке. Ми хочемо, щоб всі розуміли, що це війна наша, спільна, це війна України за нашу незалежність, за нашу мову, за наших дітей. За їхнє майбутнє. Ніхто не очікує, що почнуть дарувати квіти, вручати премії грошові, подяки, нагороди. Ветерани хочуть, щоб люди розуміли, якою ціною це далося.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
