Військова психологиня з Чернівців Олена Фоменко з синами поїхала на фронт після початку повномасштабного вторгнення. Молодший служить з нею у батальйоні, старший — воює в іншій області. До цього психологиня реабілітувала учасників АТО з 2014 року.
У перший день повномасштабного вторгнення Олена пішла на роботу, а після обіду — у військову частину.
Вранці 24 лютого я точно знала, що тут не залишуся.
У частині подзвонила своєму молодшому сину Кристіану та запитала, чи піде з нею служити.
"Він каже, п'ять хвилин, буду в тебе. І ми поїхали вдвох. Я знала, що він все одно кудись піде, тому так його запитала, чи хоче бути зі мною. До цього в нас були розмови, що якщо війна не закінчиться, то ми підемо", — розповідає психологиня.
Коли Олена прийшла у частину, посада психолога була уже зайнята, але вакантним було місце стрільця. Раніше Олена ніколи не тримала зброю в руках, тому вирішила пройти навчання. З серпня жінка також працює психологинею роти.
"Вдома для мене це було б набагато важче переносити та переживати. Краще бути тут і бачити те, що відбувається", — говорить військова.
Молодший син Кристіан — студент медичного коледжу, Владислав — студент БДМУ. Хлопці до початку повномасштабного вторгнення не служили, але росли серед ветеранів, в оточенні військових. Вони допомагали у влаштуванні свят чи подій. Брали участь в акції "Біжу за воїна". Олена каже, що вони були мотивовані та знали чого хочуть.
"Дуже багато злості в мені. Злість за моїх дітей. Два успішних юнаки, студента, які могли вчитись і жити в мирній країні, мусять бігати з автоматами. Ця злість дає більше ресурсу, щось робити. Мені як мамі шкода, що їм приходиться відкласти навчання, але це їхній досвід", — каже Олена.
Кристіан також на посаді стрільця, як Олена. Нещодавно він пройшов курси по керуванню дронами. Незабаром має їхати на навчання в Київ. Старший Владислав —старший медик роти.
"Він зі своїми друзями пішов в іншу частину, але в нас одна і та сама бригада, але різні батальйони. Зараз він на кордоні одної з наших областей", — каже Фоменко.
Владислав виходить на зв'язок майже щодня, з молодшим спілкується часто, вони разом в одному батальйоні.
Була кумедна ситуація. Я кажу йому: "Кріс, одягни шапку, або одягнися тепліше", а він мені постійно: "Ну мам, ми ж в армії".
Олена військовим читає лекції на різні теми, як відновити сон, розпізнати та пережити бойовий стрес. Проводить групи по підвищенню рівня стресостійкості, згуртованості, згладжує конфлікти. До психологині звертаються також бійці з інших рот.
"За сім місяців ми разом день у день, то рівень довіри досить високий. Звертаються практично усі, хто мене знає. Приходять поговорити про, те що не можуть розказати своїм друзям", — розповідає психологиня.
У багатьох бійців є негативний досвід роботи з психологом, каже Олена. Потрібно бути серед них, щоб завоювати довіру та потім працювати з ними.
"На жаль, ніде не передбачена психологічна підготовка до війни. Коли я повернуся на роботу, буду мати величезний козир, бо буду розуміти, що вони відчували, що бачили тут і з чим працювати конкретно. Для мене великий досвід".
Сини не казали мені цього вголос, але думаю, що пишаються.
Читайте також
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
