Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Щовечора гуляють набережною Тернопільського ставу, бо вода нагадує про дім. Володимир і Людмила Пасєки з Маріуполя переїхали до Тернополя у травні. Тепер обоє працюють в обласному центрі контролю та профілактики хвороб. В установу принесли свій досвід і займаються дослідженнями, які раніше в Тернополі не робили.

Подружжя Володимир і Людмила Пасєки переїхали до Тернополя з Маріуполя. Тепер вони працюють в обласному центрі контролю та профілактики хвороб. Володимир Пасєка – лікар з радіаційної гігієни. Чоловік розповів про лабораторію, в якій працює.

"Це приміщення, де досліджується на спектрометрах, тут гамма і бета спектр випромінювання визначається. Визначають параметри радіаційної безпеки в харчових продуктах, будівельних матеріалах. Спочатку проба надходить, вона певну підготовку проходить, потім цю пробу ми поміщаємо в посудину Марінеллі і потім він поміщається в детектор. Далі наш фахівець визначає безпосередньо параметри вмісту, в даному випадку визначається: цезій 137, стронцій 90, природні торій, радій, калій", – каже лікар з радіаційної гігієни Володимир Пасєка.

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Володимир Пасєка. Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Також саме тут вимірюють радіаційний фон в області. Роблять це тричі на день. Про це розповів Володимир Пасєка.

"На висоті одного метра від підлоги ми вимірюємо не менше трьох вимірювань і потім фіксуємо результати. Такий норматив по гамма фону рахується до 0,26 мікрозіверта на годину. Якщо ми включаємо наш прилад і дивимося, що в нас зараз відбувається на території, то бачимо, що при нормі 0,26 мікрозіверта в нас 0,13 мікрозіверта на годину потужність дози гамма випромінювання, що значно нижче внормованого показника в цілому по Україні", – каже Пасєка.

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Володимир Пасєка. Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Дружина Володимира Людмила – завідувачка відділу особливо небезпечних інфекцій.

"Працювати мені тут дуже комфортно, дуже добре мене тут прийняли. Я завідувачка відділу особливо небезпечних інфекцій. Це інфекції, які мають міжнародне значення, а саме – холера, чума. У Маріуполі в нас був санітарно-карантинний відділ, у наші функції входило обслуговування парту, а саме прихід суден іноземних зі всього світу і нашою функцією було недопущення розповсюдження інфекцій. До нас приходили судна з епіднебезпечних країн", – каже Людмила.

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Людмила. Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Завдяки досвіду й навичкам Володимира й Людмили тепер в центрі контролю хвороб проводять дослідження, яких раніше робити не могли. Про це розповіла головна державна санітарна лікарка області Оксана Чайчук.

"Розділ радіаційної гігієни в нас простоював, хоча ми працювали над тим, що підкупляли прилади хороші, рівень забезпечення інструментальних досліджень в нашій області планувався бути високим, але не було спеціаліста. На сьогодні Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб проводить такі дослідження, які проводять мало в Україні", – каже Чайчук.

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Оксана Чайчук. Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Володимир Пасєка проводить вимірювання активності радону та торону в навчальних закладах. Чоловік обстежує перші поверхи та укриття шкіл. Такі дослідження в області організували вперше. Для цього купили спеціальний прилад радонометр. Окрім цього, Володимир Пасєка обстежує медзаклади.

"От зараз у нас йде підготовка до виїзду на об'єкти, ми виїжджаємо, як правило в територіальні громади. Це вимірювання показників радіаційної безпеки рентгенівських кабінетів, лікувальних закладів і також враховуючи деякі аспекти, які стосуються охорони праці, атестація робочих місць, освітленість, шум, вібрацію і всі інші моменти шкідливі на робочих місцях", – каже Володимир.

Також лікар з радіаційної гігієни проводить навчання і перевірку знань у медиків, які працюють з джерелами іонізуючого випромінювання. Лекції розпочав цього тижня. За словами Володимира, Тернопільський центр контролю хвороб – єдиний в Україні отримав дозвіл на таку перевірку знань.

Після роботи подружжя йде гуляти набережною ставу. Вони кажуть, що це улюблене місце в Тернополі, бо нагадує про дім.

"Місце нашого проживання приблизно хвилин 7 було до моря. Це постійно море, цей момент так званої медитації, коли шум хвиль, повітря таке чисте", – каже Володимир.

Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Володимир Пасєка. Фото: Соломія Струс/Суспільне Тернопіль

Володимир і Людмила виїхали з Маріуполя 16 березня.

"Особливо такі активні обстріли, а це вже працювала авіація по Маріуполі, наш район, центральний Приморський район, це було десь починаючи з 14 числа. Всі наші рідні, які жили у висотних домах навколо, вони з'їхалися до нас, у нас приватний будинок, проживало 16 осіб в будинку, плюс ще у сусідньому будинку проживало 22 людей. Там теж родичі з'їхалися. Але основне, що спонукало поїхати – у Маріуполі не було води, не було світла, газу, не було хліба, не було мобільного зв'язку", – каже Володимир.

Після обстрілів будинок частково вцілів. В офіс потрапив снаряд на початку березня. Стріляли не тільки в будинки, а й у людей. Так, розповідає, загинули їхні родичі.

"Десь метрів 100 від нашого будинку знаходився садок, там таке джерело, яке ніколи не використовували, як питне, але в той момент почали звідти люди носити воду. Племінниці моєї чоловік і невістки нашої брат рідний пішли в 6 ранку набирати воду. Я десь з інтервалом в хвилин 10 вийшов, щоб їм допомогти, в цей час відбувся наліт авіації. Тому, кому допомогти не могли, ми їх залишили на місці. Брата невістки ми занесли до нас у літню кухню, жінка йому надавала первинну допомогу. Потім сусіди викотили машину і ми його завезли в третю лікарню, там дитяча поряд травматологія. Ми його лишили там, а наступного ранку, 15 березня, там був авіаналіт, це відділення було зруйноване, ми його так і не знайшли. У місті ні швидка, ні один заклад, нічого не працювало. І ми змушені були в себе на городі, під гарними такими туйками, під кущами винограду поховати чоловіка нашої племінниці", – каже Володимир.

До війни Володимир мав традицію – коли приїжджав до Тернополя, кидав в озеро монетку, щоб повернутися.

"Попавши вже остаточно сюди. Я кажу, що ну то ж треба було так, кожен раз кидав монетку, а от і докидався", – каже Володимир.

Чоловік розповідає, коли дивляться із дружиною на водойму, мріють повернутися додому, до Маріуполя.

Читайте також

  • Перетнули 6 кордонів. Історія переселенців, які проживають в Тернополі

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди