14 вересня в Ніжині поховали загиблого захисника. Артему Григоренку було 26 років, він загинув під Ізюмом 8 вересня, виконуючи бойове завдання. Про це в коментарі Суспільному розповіла його сестра-близнючка Катерина Грущенко.
"Він з самого початку, як почалася війна (у 2014 році, – ред.) хотів йти туди. Йому навіть 18 років не було. І коли почали міряти форму – вона йому просто завелика була. Побачили, що хлопець малий, і його тоді повернули. Як тільки 18 виповнилось, у 2016 році, – він туди знову пішов. Якийсь час на навчанні знаходився, а потім уже в АТО був".
Зі слів Катерини, спершу Артем служив у 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, потім – у 30-й окремій механізованій бригаді імені Костянтина Острозького. Був кулеметником, потім вивчився на снайпера.
"Він був впертий, завжди в якісь історії потрапляв. Але був товариським, допомагав друзям, яких у нього було багато".
Навчався а аграрному училищі, потім – у Ніжинському державному університеті, де опановував історію і право. Готувався до іспитів, коли був вільний час на службі. Катерина говорить, прямо з фронту надсилав викладачам виконані завдання, на перевірку.
Катерина розповіла, що тіло її брата з поля бою витягли його побратими, ризикуючи життям та не зважаючи на заборону командира.
Побратими відгукувалися про нього як про скромну людину, яка дбає про інтереси інших. Наприклад, він хотів віддати волонтерам гроші за форму, яку ті привезли хлопцям на фронт.
Відспівали загиблого в Покровській церкві у Ніжині. Поховали на місцевому кладовищі.
