"Ми переживаємо війну вдруге". Історія родини з модульного містечка у Харкові

"Ми переживаємо війну вдруге". Історія родини з модульного містечка у Харкові

"Ми переживаємо війну вдруге". Історія родини з модульного містечка у Харкові
Жительки модульного містечка у Харкові Наталія Єфимова і Даша Бойцова. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне

Жителів модульного містечка війна наздогнала вдруге: у 2014-2015 роках вони тікали з Луганщини та Донеччини, у лютому 2022 року — прокинулися від вибухів вже у Харкові. Даша Бойцова, яка живе у містечку з 2015 року, каже: іхню "модульну родину" війна розкидала світом, але вони з бабусею, після трьох місяців ночей у підвалі в іншому районі міста, повернулися. Пластиковий будинок, на подвір'ї якого ростуть абрикоси та іриси, — їхній дім.

9 дітей та коти

На початку вторгнення РФ в Україну у модульному містечку на околиці Харкова жили 280 людей. У вересні їх тут лише 28, дев'ять із них — діти, розказує заступниця начальника управління по обслуговуванню модульного містечка Світлана Чупріна.

"Ми переживаємо війну вдруге". Історія родини з модульного містечка у Харкові
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

Білі контейнери та дитячі майданчики, на яких вже вицвіла фарба, спершу здаються порожніми, лише коти оживляють статичну картину. Згодом чується дитячий сміх, і хтось з дорослих, одягнений по-домашньому, йде кудись у справах мокрою після дощу доріжкою.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

Світлана каже: перші чотири місяці з початку вторгнення у містечку жили лише троє людей. Хто міг їхати сам, їхав, людей з інвалідністю тимчасово переселяли.

"У нас неподалік бомбосховище тролейбусного депо, люди перебували там, сюди приходили помитися та перевдягтися, готували собі їжу, йшли назад. Роз'їжджалися самостійно, але людей з інвалідністю евакуювала наша адміністрація, допомогли з транспортом та розміщенням", — згадує початок вторгнення Чупріна.

"Приросли до цього місця"

24 березня територія модульного містечка потрапила під обстріл.

Один будиночок в нас розбило повністю

"Ракета потрапила просто в дах. Ще в нас пошкоджений гуртожиток №12, він був нежитловим. Пошкоджень зазнав й контейнер, де зберігалося майно", що вціліло, ми перенесли. Будиночок закрили, жити там далі не можна буде. Ми все зашиваємо, закриваємо. Зараз вирішуємо, що будемо консервувати на зиму, щоб зберегти майно до весни, щоб людям було куди повернутися", — говорить Світлана.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

Повертатися до містечка люди почали навесні.

"Повертаються, бо приросли до цього місця. Люди вважають, що у містечку вони вдома. Тут їм спокійніше, легше. Ми питали, чому повертаються, бо якихось капітальних споруд в нас немає, нічого немає, небезпечно", — пояснює Світлана.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

"Повних родин зараз три у містечку, загалом лишилися чоловіки, які жінок своїх відправили подалі з Харкова, а також самотні люди. Людей небагато, але електропостачання та вода є, все підтримуємо в робочому стані. Всі, хто поїхав, на зв'язку", — продовжує вона.

До Харкова приїхали на лікування і лишилися

Наталія Єфимова з Алчевська Луганської області була однією з перших, хто заселився у модульне містечко. Тут жінка живе з онукою Дашею.

"Я виховую Дашу з дитинства. Я її з пологового забрала, її маму позбавили батьківських прав: вони випивали, не хотіли виховувати дітей, тому я взяла на себе опіку на Дашу та її брата Ваню. Даша народилася з інвалідністю, операції на ногах їй робили у Луганську, Донецьку, але результату не було. Пізніше лікарі у Харкові сказали, що змалку Даші потрібні були не операції, ноги їй "запороли", — починає розповідь про своє життя Наталія.

Історія родини з модульного містечка
Жителька модульного містечка у Харкові Наталія Єфимова. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне

Наталію з Дашею ми зустрічаємо у найближчому до входу у містечко гуртожитку біля пункту охорони. Невдовзі сюди мають привезти гуманітарну допомогу, і жителі потроху збираються. Наталія каже: у Харкові вони з Дашею "застрягли" через війну у 2014 році — за тиждень до початку бойових дій на Луганщині поїхали на чергову операцію, та вирішили не повертатися, бо не знали, чи зможуть виїхати з окупації до лікаря.

"До Харкова нам порадила поїхати жінка в Алчевська, дитина якої має ДЦП. Розказала нам про лікаря, який їх лікував. Я подзвонила, і ми вперше приїхали до Харкова у 2012 році. Нам зробили дві операції, наступного року ще три. Ми поїхали додому, але повернулися у 2014 році, за тиждень до війни", — згадує Наталія Єфимова.

"Війна? Ви жартуєте?"

Коли у 2014 році розпочалася війна, Даші було 11 років. З того часу вона майже нічого не пам'ятає: "Тоді я знала, що є салюти, але що є снаряди, які вбивають, не знала".

Наталія говорить — в те, що почалася війна, не вірила у 2014 році, не повірила і в 2022-му.

"У 2014 році лікар зібрав батьків пацієнтів з Луганщини та Донеччини й сказав: "Почалася війна". Я не зрозуміла, запитала: "Жартуєте?" Я подзвонила чоловіку, він так само не вірив, домовилися, що він нас з Дашею за два дні забере, але вже не зміг — з'явився новий кордон", — розповідає Наталія.

Допомагали лікарі, збирали гроші у конверт й казали, що це від волонтерів, але я знала, що це від них

"Ми приїхали до Харкова у квітні, теплі речі відправили поштою додому, і вийшло так, що в нас — по кофтинці, халатик. Я вже потерплю, але онучка... У неї апарати. Нам допомогли одягом, після операцій нас прихистили у приватному будинку, щоб Даша відпочила від лікарняних стін. Допомагали й лікарі, бачили, що в нас нічого немає, дитячі пенсії був період, коли не виплачували зовсім, то вони збирали гроші у конверт й казали, що це від волонтерів, але я знала, що це від них", — каже переселенка.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

"У лікарні в палаті у всіх на тумбочках лежали в дітей то цукерки, то банани, а в нас нічого не було. Пам'ятаю, як в один день Дашу вивезла на колясці, а вона каже: "Ба, хочу банан". У мене сльози на очах — грошей не було. Пообіцяла, що куплю, коли будуть. Наступного дня нам принесли банани, сказали, що теж від волонтерів", — згадує Наталія.

Люди до переселенців у 2014 році ставилися по-різному, каже жінка: "Хтось зі злобою, казали, мовляв, навіщо ви приїхали, але багато хто допомагав".

"Повернулися, бо дім є дім"

До модульного містечка Наталії з Дашею порадили звернутися лікарі напередодні виписки. Їх прийняли, запропонувавши кімнату в гуртожитку.

"Ми прожили 4,5 роки в кімнаті, там 18 кв. м. Даші на колясці треба було розвертатися, а місця зовсім мало, тож у травні 2019 року нам дали будиночок. Так і жили. Було все нормально. 8 років тут, у містечку. До війни сюди приїздили люди з Києва, хотіли тут будувати житло для переселенців, розмітку робили. Ми раділи, бо буде своє... Але настало 24 лютого, настала війна й тут", — говорить Наталія.

Історія родини з модульного містечка
Жителька модульного містечка у Харкові Даша Бойцова. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне

"Я прокинулася за кілька хвилин до вибухів і подумала, як рано, бо пари у мене були на 9 ранку. Почула вибухи, не зрозуміла, що це. Так, нас попереджали, що війна на порозі, у лютому до нас приїздили журналісти-іноземці, казали, що війна буде, але ми сміялися: "Яка війна? Який дурень на це піде?". 24 і 25 лютого були у містечку, ми не знали, куди йти", — розповідає онучка Наталії Даша Бойцова.

"Нас евакуювали 26 лютого, переселили у пансіонат, там було підвальне приміщення, а тут — жодного захисту. Ми перебували там три місяці й повернулися додому. Тут ми почуваємо себе вдома. Там ми пересиділи найстрашніше й повернулися — дім є дім", — говорить Даша.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

Ночі в пансіонаті Даша з бабусею проводили у підвалі.

"Ми боялися, тому спускалися до підвалу, з 26 лютого до 27 травня ми перебували у підвалі, виходили лише вранці поїсти, трішки поспати, обід, а після 7 вечора знову спускалися. Там стояли стільці, ми їх складали, брали ковдру, щоб Дашу покласти", — каже Наталія.

У будинку пошкоджений дах, ноутбук ремонту не підлягає

Жінки показують свій будиночок: біля нього росте молодий сад та висаджені квіти. Будинок Даші та Наталії був одним з тих, які зазнали пошкоджень під час вибуху, тож в ньому жінки зараз зберігають свої речі, а живуть у сусідньому, де жила до евакуації їхня подруга.

"Ми зараз живемо в чужому будинку. Коли було влучання, хвилею пошкодило дах, нам дали ДСП, шурупи ми купили, але як робити, не знаємо", — говорить Наталія.

Історія родини з модульного містечка
Модульне містечко у Харкові. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне Харків

Даша каже: коли вирішили повертатися до модульного містечка, знали, що пошкодження є, але які саме — ні: "Бачили, що жалюзі пошкоджені, але на дах не звернули уваги спершу. Будемо робити, щось вигадаємо".

Найбільше дівчина переживає за ноутбук, який під час обстрілу впав на розвалився надвоє — у жовтні має повертатися до онлайн-навчання. Даша опановує фах психолога в педуніверситеті імені Сковороди. Цього року перейшла на третій курс.

"Ноутбук лежав на ліжку, і, виходить, коли була хвиля, він впав: екран повністю розбитий, коли я його розкрила, у мене в двох руках дві сторони його залишилися. Ходили в ремонт здати, сказали, що ремонту не підлягає. До того ж на підлозі була вода, деталі залиті водою, ми ноутбук залишили в сервісному центрі. Зарядку ми також віддали ремонтникам, можливо, комусь знадобиться", — говорить студентка.

Історія родини з модульного містечка
Жителька модульного містечка у Харкові Даша Бойцова. 14 вересня 2022 року. Фото: Марина Верещака/Суспільне

"Я його купувала з рук, він був 2012 року випуску, працював у мене 4 роки. У мене ще принтер був, фарба засохла, але коли ми його увімкнули, він два аркуші прогнав і став, щось заклинило. У сервісі сказали, що старенький, нічим не допоможемо. Документи роздрукувати — це ще пів біди, а курсові робити... За рік — диплом. В телефоні з усім не впораюся", — ділиться Даша.

Війна похитнула здоров'я

Зараз бабусю утримує онучка: Наталія зможе оформити пенсію лише за два роки, переселенських виплат більше не отримує. На роботу Наталія не може влаштуватися за станом здоров'я.

Маю діабет, приймала ліки, але після початку вторгнення мене "трухнуло" — цукор підвищився до 30, мене одразу посадили лікарі на інсулін: кололи один, не підійшов, перевели на інший. Від березня й досі я на інсуліні, колю його двічі на день

"Я переживаю другу війну, я не очікувала, що вона станеться. Здоров'я похитнулося, я "впала" на ноги, нещодавно окуліст сказав, що в мене діабетична катаракта, треба робити операцію, капати ліки, робити уколи — 5 шт. коштують 600 гривень, але мені немає за що їх купувати. Я живу зараз на гроші Даші", — розповідає жителька модульного містечка.

Родину роз'єднала війна

Наталія каже, їхню родину розділила війна: онук залишився з дідусем, онука — з бабусею. Найменшу онучку, яка народилася під час війни, жінка бачила один раз наживо, зараз спілкується з нею лише телефоном. Шлюб з часом розпався.

"В Алчевську всі рідні — мама, тато, брат, сестра, дідусь. Брат не міг виїхати, бо спочатку навчання було, потім вступив вчитися далі там, також в нього не було нашого паспорта. У квартиру матері було влучання, у них там не афішується, що це їхні й б'ють, але все так. Багато там військових. Не солодко. Мама приїжджала до нас лише в перші часи, навіть з сестрою приїздила, дідусь приїздив, востаннє ми бачилися у 2019 році", — говорить Даша Бойцова.

Після прямого влучання в мамин дім, вони почали мислити інакше

"Перший час було, що ми сварилися на тему війни, я з братом дуже сварилася, а потім вже потроху в них очі відкриватися, я показувала, що ми під обстріли попадали. Потім їхнє ставлення змінилося на кращу сторону, нашу сторону. Тему політики ми закрили. Й після прямого влучання в мамин дім, вони почали мислити інакше", — говорить дівчина.

"Хочу працювати на благо"

Найбільше Даша мріє, щоб після війни її родина воз'єдналася.

"Коли війна закінчиться, хочеться зустрітися з близькими. Я сподіваюся, що все закінчиться й на їхній стороні, й вони повернуться додому. Хочу закінчити інститут і стати хорошим психологом, працювати на благо людям. На другому курсі ми обирали напрям навчання. Я обрала собі соціальний напрям: дитина з інвалідністю, дорослий, люди з травмами.

Якби в мене зараз вже був дипломний проєкт, я навіть зараз з військовими працювала б — багато травм

Є знайомі, які розповідають про війну, й я бачу, що вони налаштовані на перемогу, але особисті їх фактори змінюються", — каже Даша.

Наталія говорить, Інститут, в якому усі ці роки лікувалася онука, розбили росіяни: "Як далі буде, не знаю". Також Росія розбила педуніверситет, в якому Даша вчиться.

"Я щодня молюся за мир, щоб Росія заплатила за все, що зробила з нами. Хочеться миру, щоб я йшла вулицею, й не чула вибухів та сирен", — говорить переселенка.

Від початку вторгнення кількість жителів модульного містечка збільшилася, говорить Світлана Чупріна: в родині, яка виїхала за кордон, в евакуації народився малюк.

"Так, у нас в родині поповнення! Життя триває", — каже Світлана Чупріна.

Що відомо

  • Модульне містечко відкрили у Харкові в січні 2015 року за підтримки уряду Німеччини. Строк експлуатації приміщень модульного містечка закінчився у 2017 році. Передбачалося, що житло буде тимчасовим, однак знайти інше та виїхати змогли не всі, тому міська влада продовжила переселенцям договори на проживання.
  • У лютому 2021 року стало відомо, що місці модульного містечка у Харкові планують побудувати три гуртожитки.
  • Стан приміщень, в яких живуть переселенці, представники Уповноваженого з прав людини у жовтні 2021 року назвали небезпечним та непридатним для проживання.

Читайте також

"З пластика людей мають витягнути". Чому переселенці вже сім років живуть у модульних містечках

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди