Житомирянка Олена Легенчук – військова капеланка. Про початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України жінка дізналася, перебуваючи в Іспанії. З перших днів війни вона допомагає Збройним силам України.
"Я працювала фотографом, виховувала дітей, займалася благодійністю", – каже Олена Легенчук. – 22 лютого я була ще в Україні і у мене був запланований політ до Іспанії, тому 24 лютого я прокинулася в Іспанії від новин про війну. Це був шок. Коли перший стрес пройшов, перша думка була: а що я можу зробити, чим і як можу допомогти?".
До початку російського вторгнення Олена працювала фотографом. Професія допомогла їй і за кордоном. Із 24 лютого жінка фотографувала та збирала гроші для Збройних сил України.
"Я почала збирати кошти. Власні кошти. І з Іспанії почали пересилатися дрони, взуття, одяг, тепловізори, дальноміри. Ну все, все, все. Автомобіль продала для того, щоб можна було поповнити запаси тепловізорів. Це було моє власне авто. Я змінила його на 15 тепловізорів. І ось такою була моя волонтерська діяльність майже пів року", – розповідає Олена Легенчук.
За кордоном Олена познайомилася з християнською службою порятунку, з військовими капеланами, які взяли її у свої лави.
"І коли я їхала в Україну, то думала, що допомагатиму біженцям та хлопцям у госпіталях, – розповідає Олена Легенчук. – Проте одразу ж у перший день, як прилетіла в Україну, поїхала на схід, в Донецьку область. Там уся Донеччина, коли туди в'їжджаєш, пахне смертю: розбиті, позабивані вікна, все розбомблене. Сіра обстановка. Що надихнуло? Надихнули наші хлопці. Поруч із ним відчуваєш: усе клас! Перемога – ось вона! Але важко було дивитися, в яких умовах хлопці, їхні бліндажі, що вони їдять. Інколи їм немає, що їсти. Інколи їм здається, що цивільні забули про них. Тому їм дуже важливо донести, що ні, що вони важливі, що про них пам'ятають. І я передаю їм меседж від усіх українок. Кажу, що без них ми не будемо жити. І хлопці ридають. Виходить, що для них це важливо. Ось така наша місія, тобто ми веземо на передову і духовну їжу, і фізичну".
До хлопців на передову, людям в деокуповані села, окрім необхідних речей, команда капеланів везе з собою пересувний стоматологічний кабінет.
"У солдат дуже жахлива ситуація з зубами, – розповідає Олена Легенчук. – Це через стрес, жахливу воду. І вони страждають від цього. І коли вони дізналися, що до них реально їде стоматологія, вони всі казали одне й те ж: "Слухайте, тут є села. Там є діти. Допоможіть спочатку їм".
Протягом трьох тижнів перебування в Україні Олена Легенчук кожного дня мала зустрічі або у військових частинах, або на передовій, або з переселенцями.
"І це постійний рух, – каже Олена Легенчук. – Я була на півдні і на сході. Подолала більше 10 тисяч кілометрів. Бо військовий капелан – це посередник між світом війни і світом миру. І ось моє завдання: принести на передову хлопцям мир і показати, що життя триває, а цивільним показати, що йде війна, і про неї не треба забувати, бо хлопці на фронті потребують нашої допомоги".
Читайте також
- Житомирян закликають долучатися: у місті почали збір теплих шкарпеток та речей для військових.
- Збирає гроші на потреби ЗСУ: дев'ятирічний житомирянин Станіслав Сєдов випікає і продає хліб.
- Фотографував військові об'єкти й інші споруди: у Житомирі затримали чоловіка, у смартфоні якого були фото споруд міста.
- Подешевшала: на Житньому ринку Житомира почали продавати гречку за ціною 55 гривень за кілограм.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
