27 серпня житомиряни попрощалися із 46-річним оборонцем України Віктором Перепелицею, який загинув 22 серпня на Харківщині у боях проти російських військ.
Молитву за упокій відслужили у житомирському Храмі Святого рівноапостольного князя Володимира. Попрощатися із Віктором прийшли рідні, друзі та побратими.
Тітка загиблого військового Ольга Мельничук розповіла кореспондентам Суспільного, що Віктор пішов на війну добровольцем практично з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. І навіть поранення, яке він отримав на фронті, не зупинило його – підлікувавшись, Віктор знову повернувся до побратимів.
"Сам вирішив йти. Добровольцем. Рідні просили подумати, але він сказав: "А хто ж піде, якщо не я?". Людиною був дуже хорошою, будь-кого тут можете запитати, кожен підтвердить. Його бабуся жила на Чуднівщині, померла ось у січні цього року, свого часу він навіть покинув навчання тут, у житомирській школі, і переїхав у Тютюнники до бабусі – захотів закінчувати школу там. То сьогодні я ось бачу, що і звідти його друзі та знайомі приїхали попрощатися. Він великий добряк був: що кому допомогти треба – завжди відгукнеться. Власної сім'ї не встиг створити, але у нього є родина, є батьки. Брат є, племінник – он вони обоє стоять плачуть. Вони дуже близькі були і жили дуже дружно", – каже Ольга.
Втрата, дійсно, велика, каже друг дитинства Віктора Перепелиці Віктор Тютюнник, який приїхав з Чуднова на похорони до друга.
"Я виріс у селі Тютюнники і ми Віктором дружили з дитинства. Він постійно приїжджав до своєї бабусі, яка жила з нами по сусідству. Десятий та одинадцятий класи він закінчував у нашій Тютюнниківській школі. Хоча я був на рік старшим за Вітю, але у нас були спільні інтереси, і ми все робили разом. Він був дуже добрим, товариським, готовим віддати останнє і завжди прийти на допомогу. Я втратив свого найкращого друга – щирого, вірного, доброзичливого і мені, як і всім, хто знав Вітю, дуже важко на серці. Ми всі у скорботі. Він був справжнім патріотом, добровільно пішов захищати Україну і віддав своє життя за всіх нас", – говорить друг загиблого військового.
"Віктор був дуже цілеспрямованою людиною, першопрохідцем у багатьох справах, – розповідає житель Тютюнників Василь Скуратівський, який теж приїхав попрощатися з Віктором Перепелицею. – Як кажуть – бачив та біг на три кроки вперед. Одним із перших у нашому селі почав займатися фермерством. Був працелюбним, життєрадісним, компанійським і мав багато друзів. Коли він вирішив йти добровольцем на фронт, то пішов служити у військовий підрозділ, в якому служить і мій син Тарас. Вони дружили з дитинства і воювали разом на передовій. За тиждень до загибелі Віктора син був важко поранений і наразі перебуває на лікуванні в госпіталі. Ми всі з великим сумом отримали звістку про загибель Віктора – справжнього українця, який любив людей, свою рідну землю і боровся за неї. Пам'ять про героя вічно житиме в наших серцях".
"До війни Віктор Перепелиця займався бізнесом, у нього було все – робота, авторитет, гарне забезпечення, друзі та любляча родина, – говорить очільниця міського центру соцслужб Ольга Юрченко. – Все це він полишив і пішов захищати Україну. Так чинять лише справжні патріоти. Блогер Тарас Березовець, який добре знав Віктора, написав у себе в фейсбуці, що Віктор, як і багато інших наших захисників, не зміг стояти осторонь і просто дивитися на те, що робить російська армія в Україні. Він добровільно став на наш захист – на захист не лише своєї родини, своєї землі, а усіх нас. І ми за це довіку будемо вдячні і довіку шануватимемо його пам'ять".
Поховали Віктора Перепелицю на Смолянському військовому кладовищі Житомира.
Вічна слава та світла пам'ять нашому Герою.
