Перейти до основного змісту
"Він малював чорними фарбами". Як переселенці з Харківщини у Дніпрі змогли вибратися з емоційної "ями"

"Він малював чорними фарбами". Як переселенці з Харківщини у Дніпрі змогли вибратися з емоційної "ями"

Ексклюзивно
"Він малював чорними фарбами". Як переселенці з Харківщини у Дніпрі змогли вибратися з емоційної "ями"
. pixabay

Родина Кременчуцьких з Харкова після початку повномасштабної війни в Україні переїхала до Дніпра. Ольга і її син Андрій кажуть: пережили й пригнічений емоційний стан, і панічні атаки.

Про те, як вибирались з емоційної "ями", — вони розповіли журналістам Суспільного.

Андрію Кременчуцькому 9 років. Разом з мамою він переїхав до Дніпра в березні. Родина вже вдруге тікає від війни. Спочатку жили у Луганську, та 2014-го року були змушені поїхати до Сєвєродонецька. Три роки тому облаштувались у Харкові. Війна наздогнала й там.

Мати хлопчика Ольга каже: за два тижні у місті під обстрілами її син став наляканим і знервованим.

"При гучних звуках, які доносились з вікна, за об'їзною, у нього одразу був панічний стан. Він хапався за рюкзак, в якому були його речі, його іграшки. Все те, що він хотів взяти з собою. З цим ми ходили в підвал", — розказує мати.

Тож родина вирішила переїхати у Дніпро. Та попри більш спокійну ситуацію хлопчик був пригніченим, каже мати.

"Він малював чорними фарбами. Мене це дуже лякало, хоч він і казав: “Нічого такого, просто чорний колір, це не мій стан, просто я такий колір вибрав для малюнка”, — говорить жінка.

Тоді Ольга записала сина на всі дитячі курси, які пропонували волонтери. Каже: не залишила хлопцю вільного часу. Зокрема, він почав ходити в групу з психологічної підтримки та на арттерапію.

"Ще я ходжу на одні заняття, там психологічна допомога. Там ми й граємось, і тренуємось", — розповів хлопчик.

Після кількох місяців занять він змінився. Став веселішим та більш зібраним. Ольга каже: сама також проходила курси психологічної підтримки. У Андрія свій розклад, у неї — свій.

"Андрію ці заняття дуже зайшли. Він став більш зібраним. Коли ми чуємо зараз тривогу, то він знає, що робити. Якщо ми кудись виходимо і починається тривога, то ми обговорюємо, де ми будемо, ми чітко знаємо місця, де ми можемо пересидіти й перечекати тривогу. Йому там комфортно, мені там комфортно", — розказала мати.

Родина каже: у Дніпрі їм подобається. Але хочеться додому, в Харків. Як тільки Збройні сили України звільнять регіон від російських військ, Ольга й Андрій планують повернутися.

Читайте також

Навпомацки витягнув трирічного сина з-під обстрілу. Розповідь жителя Марганця, у гараж якого влучив снаряд армії РФ

"Ми їдемо туди, де можливо провести тренінг". Історія інструкторки з тактичної медицини з Дніпра Ганни Островської

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок