У Тернополі попрощалися із загиблими в російсько-українській війні бійцями. На Алеї Героїв Микулинецького кладовища поховали 25-річного Ярослава Федьківа і 27-річного Володимира Теслюка. Обидва загинули на Донеччині.
Із загиблими бійцями прощалися в Домі печалі в Тернополі.
В одному підрозділі з Володимиром Теслюком був Леонід Лучніков. Чоловік розповів, Володимир один із перших пішов воювати після початку повномасштабної війни та планував цими днями повернутися з передової на кілька днів, щоб одружитися.
"Після виходу ми мали його одружити приїхати. Відсвяткувати його весілля. Але тепер в скорботі. Він був старший спостережного пункту. Вони без нього кроку не ступали. Він взяв одного з собою і пішов за продуктами. Повертався назад. Не дійшов метрів 200. Загинув під час обстрілу".
З Дому печалі бійців у супроводі оркестру провели на Микулинецький цвинтар.
На кладовищі військовий комісар обласного центру комплектування та соцпідтримки Ігор Гусєв зачитав пам'ятні листи від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.
"Грамоти пошани і скорботи вручаються родинам загиблих Героїв України. Головнокомандувач Збройних сил України схиляється перед відвагою, стійкістю і патріотизмом воїнів, чинами яких уславлений Володимирів Тризуб".
Попрощатися з Володимиром Теслюком прийшов його швагро Віктор Козелко.
"Давно не спілкувалися. Я шкодую про це. Дзвонив до мене, а я не взяв трубки і мене зараз це дуже картає. Він завжди відгукувався, допомагав. Ніколи не залишав в біді. Був справжній друг і, як показує зараз час, справжній герой нашої країни".
У Володимира Теслюка залишилися мама, сестра і наречена.
Провести в останню путь Ярослава Федьківа прийшов його двоюрідний брат Любомир Єфимчук. Чоловік каже, Ярослав захищав Україну з 2014 року.
"Ярослав був відданий, чесний, справедливий. Віддав життя за Україну. Завжди казав: "Не переживайте, я вас прикрию. Тут все буде добре. Буде Україна".
У Ярослава Федьківа залишилися батьки, дружина і двоє дітей, розповіла його тітка Ганна Єфимчук.
"Всіх військових обов'язків навчав його батько. Тому що він разом з батьком знаходився на полі бою два роки. Прохання були від родини і всіх, щоб Ярослав лишився вдома, бо діти маленькі. Він сказав: "Ні, я йду, тому що я хочу там бути. Завоювати чесністю нашу землю, щоб ніхто не забрав".
Нагадаємо, 10 серпня на території Тернопільської міської територіальної громади оголошено Днем жалоби.
Читайте також
- На Тернопільщині рідним загиблого бійця вручили його орден "За мужність" ІІІ ступеня
- На Тернопільщині попрощалися із загиблими військовослужбовцями
