Багато грав на саксофоні і був спокійний. Так про загиблого на війні полтавця Максима Краснокутського розповідають його друзі. Воїн поліг 28 липня на Донеччині, розповів Суспільному речник обласного центру комплектування та соцпідтримку Роман Істомін. 5 серпня бійця поховали.
Максим Краснокутський навчався у Полтавському коледжі мистецтв на третьому курсі.
"Він грав на саксофоні. Саксофон-альт. Нещодавно батьки йому купили для того, щоб він міг вступити у вищий заклад. Дуже багато займався. Я його з класу ледь не виштовхував, забирав інструмент і казав: "Іди додому!". Бо він майже спав із саксофоном. У цьому класі, біля класу, в коридорі займався", — каже викладач загиблого бійця Єлізар Пащенко.
Із 18-річним Максимом сьогодні прощалися біля Свято-Успенського собору у Полтаві. Хлопець загинув 28 липня, обороняючи Україну від російських військ. Сталося це під час артобстрілу у місті Мар’їнка на Донеччині.
"Загинув мій рідний племінник, похресник, мій учень. Моя донька його ровесниця. Це мій рід, моя кров. Наші діти разом росли, ми жили разом. Це людина, яку я найбільше люблю в світі, як свою рідну дитину", — говорить тітка загиблого бійця Ліна Богодиста
За словами Ліни Богодистої, захищати країну хлопець пішов добровільно.
"Остання розмова, він каже: "Я знаходжуся за 500 метрів від орків. Я їх бачу, вони нам махають рукою і нас накривають градами", — каже Ліна Богодиста.
"Ми постійно з ним були на зв’язку, коли він поїхав. Він відразу мені написав, що поїхав. Я в такому шоці була, я не повірила. Для нього були всі дороги відкриті. У Дніпро, він мріяв про цю консерваторію. Мріяв і мені розповідав. Так хотів туди вступити", — розповідає подруга загиблого бійця Валерія Георгієва.
Максим був старшим навідником мінометної батареї механізованого батальйону. Попрощатися із воїном прийшли його рідні та друзі.
"Він займався дуже довго, він постійно займався. Коли не займався, то слухав музику, слухав, як грають виконавці. Ми з ним дуже файно товаришували, з ним грали в дуеті. Він ділився етюдами, які в нього були. Репетиції по оркестру, партії", — говорить друг загиблого бійця Назар Гончаренко.
"Він був спокійний хлопець. Завжди знав, що він робить. Якщо нам викладачі розповідали, що основна наша робота, це грати на інструментах, то він вправно виконував свою роботу. Він грав на інструменті по великій кількості годин. Так досягав успіху", — каже друг загиблого бійця Михайло Горнак.
Поховали Максима Краснокутського на кладовищі у селі Затурине, що поблизу Полтави.
