У понеділок після Великодня 40-річна Оксана Савюк разом з чоловіком, сином та мамою була на подвір'ї будинку в Лимані, що на Донеччині. Раптово почався артобстріл. Чоловік Оксани загинув на місці від уламків. Жінку та її 13-річного сина госпіталізували в реанімацію. Там дитина померла. Оксану Савюк невдовзі доправили на лікування до Дніпра та згодом — до Львова. Про це повідомили у Першому ТМО Львова.
До війни Оксана Савюк працювала в ресторані, її чоловік — на залізниці. У подружжя було троє дітей.
"Я працювала в ресторані: і весілля були в нас, і поминки. Чоловік працював на залізниці, отримував зарплату, нам вистачало на життя. А ще городи садили — 15 соток. Чоловік помагав, діти. Все було, поки не прийшов "русский мир", — каже жінка.
Вранці, 25 квітня, війська РФ обстріляли Лиман з артилерії. В той момент вона з сином, чоловіком та мамою були на подвір'ї.
"Це було після Великодня, вранці. Не було повітряної тривоги, нічого. Раптом почало скло деренчати, тремтіти, я не розуміла, що воно таке. І не встигли ми дійти з дому в погріб, як нас почали обстрілювати. Мій чоловік був біля хати. В нього потрапили уламки і він помер відразу. Мене відкинуло. Чула, що син мій кричав. Дим був, нічого не видно, але зрозуміла, що його поранили", — каже Оксана Савюк.
Бабуся, яка отримала уламкове поранення в шию, перенесла Оксану та внука до погребу.
"Ми лежали в погребі дуже довго. Синові уламок біля серця потрапив. Ми викликали швидку, але там сказали, що ми не виїжджаємо, бо йде обстріл. Лежали, стікали кров'ю аж поки не приїхали рятувальники через 2-3 години. Сина мого в Слов'янськ доправили, прооперували, мене в Краматорську оперували, уламки діставали з печінки, зашили все. Це була перша операція", — каже жінка.
Тоді Оксану доправили в Дніпро. Коли жінка була в реанімації, їй повідомили про смерть сина.
"Мене направили в Дніпро. Там мені робили операцію, а в той час мого сина хоронили. Я цього не знала. Я відчувала, що щось не так, напевно, кожна мама відчуває свою дитину. Але мені дуже довго не казали, що в мене син помер, аж на 3-4 добу розповіли, коли поховали", — каже мешканка Лиману.
Згодом жінку госпіталізували до Львова. Тут спеціалісти провели шість операцій.
"Пацієнтка мала множинні поранення, зокрема грудної клітки, лівої руки, черевної порожнини, а також ушкодження лівої ноги. В післяопераційному періоді було досить серйозне ускладнення — інфікування рани в ділянці лівої руки, що призвело до дефекту тканин і оголення металевої пластини, якою фіксувалася кістка. Після очищення рани нам вдалося виконати досить складну пластичну операцію — ми пересадили частину м'яких тканин з нижньої частини передпліччя на рановий дефект в ділянці ліктя. Нам вдалося загоїти рану і пацієнтка виписується на реабілітацію", — каже завідувач І відділення хірургії Першого ТМО Львова Гнат Герич.
Попереду в Оксани Савюк тривала реабілітація, аби відновити функціональність руки.
"Хочу, аби війна закінчилась. До сина на могилу хочу. Мені треба жити, бо в мене є ще двоє дітей, вони просили мене, коли я лежала в реанімації: "Мамо, живи". Мені треба заради них жити", — додає Оксана.
Читайте також: Виїхали з окупованого міста. У Львові у модульному містечку живе родина з двійнятами зі СМА
