"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Житомир, липень 2022 року. Фото: Суспільне Житомир

Ігор Макарчук – військовослужбовець Десантно-штурмових військ України. Очолював Житомирський міський осередок «Пласту», історичний реконструктор. Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України мобілізувався в Збройні сили, воював на Харківському напрямку, де отримав поранення осколково-фугасним снарядом. До Дня Української Державності Ігор Макарчук в інтерв’ю Суспільному розповів, як вишкіл в «Пласті» допоміг вижити, про бойову оснащеність армії та про докторську дисертацію, над якою зараз працює.

Ігоре, ви перебуваєте на реабілітації. Скільки часу ви уже відновлюєтеся?

Декілька тижнів тому мені зробили четверту, крайню, операцію. Після цієї операції отримав ще трохи часу на реабілітацію, тому станом на зараз – у відпустці за станом здоров’я. Власне, коли отримав поранення, був відправлений до Краматорська на першу операцію, потім мене перевели до Львова, далі – Трускавець, і вже Житомир.

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Житомир, липень 2022 року. Фото: Суспільне Житомир

Минув певний час. Чи повертаєтеся подумки в той день, коли сталося поранення.

Так, цей час дав мені можливість переосмислити деякі моменти, прокрутити в голові, глянути на них із зовсім іншого боку і винести щось для себе із цієї історії.

Що саме?

Поранення доволі непросте. Танкові осколки – річ серйозна, особливо коли вони йдуть на виліт. У мене була пошкоджена кістка, артерія і, як виявилося, пошкоджені м’язи і нерв. В ситуаціях, коли людина отримує поранення, має велике значення, чи буде вона врятована вчасно, рівень її навичок. Тому, отримавши поранення, маючи серйозну кровотечу, я самостійно використав свій джгут. Якби ж я не мав цих навичок, можливо ситуація склалась зовсім по-іншому. Тому підготовка, яку я отримав до того, допомогла мені вижити.

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Фото: Ігор Макарчук

Ви маєте на увазі навички, які ви отримали під час перебування і керування організацією "Пласт"?

Так, тому що я в "Пласті" вже вісім років і можу сказати, що кожен табір, кожен вишкіл дав можливість вдосконалити свої навички або із виживання у складних польових умовах, або з тактичної підготовки, або з військової медицини і так далі.

Пластунський досвід вам особисто допоміг. Чи багато воїнів, потрапивши до частини, потребували навичок, не мали їх і фактично вчилися в бою?

Я можу сказати, що значна частина мобілізованих мали досвід військової служби 10 років тому. Через це, перебуваючи в пункті постійної дислокації не на передовій, ми намагалися для офіцерського та сержантського складу організовувати такі курси підготовки, щоб люди мали можливість пригадати базові навички поводження зі зброєю, базові навички із тактики. І можна сказати, що в цей момент я, навіть, виступав інструктором, тобто як людина, яка має свіжий досвід, яка може поділитися ним із іншими.

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Фото: Ігор Макарчук

Крім того, що ви пластун, ви ще і займалися історичною реконструкцією

Так, історична реконструкція і відтворення історичних боїв. Певною мірою ця практика привчає людину до культури поводження зі зброєю. Ми використовуємо макети, які ведуть вогонь виключно холостими набоями, але принципи поводження зі зброєю і навіть звуки пострілів, і ця вся атмосфера частково відтворює, можна сказати, бойові дії. Це, звісно, не у тому форматі, коли по тобі стріляють, але це саме культура поводження зі зброєю.

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Фото: Ігор Макарчук

Ви мобілізувалися відразу після 24 лютого. Це було усвідомлене рішення чи емоційний крок?

Це було усвідомлене рішення. Ми, пластуни з мого куреня, до війни готувалися уже давно. В нас уже в кожного були спаковані рюкзаки, підготовлене спорядження. Між собою ми вже домовлялися, як будемо діяти у випадку повномасштабної війни. Тому я вже діяв за тим планом, який я знав. Тобто це було усвідомлено.

"Підготовка, яку я мав, допомогла мені вижити", – десантник, житомирський пластун Ігор Макарчук
Житомир, липень 2022 року. Фото: Суспільне Житомир

Те, що буде повномасштабна війна, ви це знали, спираючись на історичний досвід?

Так, я за освітою історик, закінчив бакалаврат, магістратуру, зараз навчаюся на аспірантурі. Маючи таку профільну освіту і детально досліджуючи ось ці моменти, я розумів, що цій війні не вісім років, не декілька місяців, а декілька сотень років, по суті. І тому рано чи пізно історія повторюється. Були думки, що Росія буде діяти більш такими попередніми методами гібридної війни, намагаючись розхитати ситуацію із середини. Не підуть вони одразу так швидко і так, можна сказати, в лоб. Тому цей момент був певною мірою неочікуваним, що вони ось так відкрито пішли.

Після того, як ви мобілізувалися, ви одразу були відправлені на передову?

Так, нас укомплектували повністю: форма, бронежилети, каски. І по суті на другий день своєї мобілізації ми уже опинилися на східному кордоні України для підсилення угрупування наших військ.

Опинившись на передовій, чи можете ви порівняти, наскільки швидко змінилось оснащення української армії, саме бойове?

Я можу сказати, що, опинившись на передовій на сході нашої держави, ми мали справу одразу з іноземними британськими танковими комплексами "NLAW" чи американськими "Джавелін" і багатьма іншими засобами протитанковими. В плані протидії ворожій бронетехніці, завдяки тому, що нас так оперативно підтримували союзники, ми мали чим зустрічати ворожу бронетехніку. Четвертого квітня, коли я отримав поранення, у той день було дуже велике скупчення ворожої бронетехніки. І цими бронетанковими засобами ми вели по ним вогонь і успішно знищували їх машини. І, не зважаючи, що у цей день я і мої побратими отримали поранення, в принципі завдання оборонного характеру ми виконали, ворожа бронетехніка в той час не пройшла.

Як ви оцінюєте оснащення російської армії?

Можу сказати, що фраза про другу армію у світі, вона стосується більше озброєння. Можливо вони не мають серйозного досвіду чи навичок, але володіють дуже великою кількістю озброєння ще із часів Радянського Союзу, і це дається взнаки. У нас недостатньо бронемашин та танків, щоб танки воювали із танками, але ми компенсуємо цю різницю нашими навичками та тими сучасними протитанковими засобами, які ми маємо.

Скоро буде пів року повномасштабного вторгнення. Як ви оцінюєте, чи довго ще нам бути у війні?

Всі могли помітити, що все-таки тактика ворога змінилася. Вони вже не орієнтуються на такі широкі масштабні удари по типу як "на Київ". Вони працюють від оборони і хочуть затягувати цей конфлікт. Вони хочуть, щоб ми в тилу, а люди певною мірою трошки розслабилися, щоб ми втомилися і за рахунок цього втратити. Потрібно усвідомлювати, що війна ще буде тривати, і до цього потрібно бути готовими. Можу дати пораду, краще готуватися, всім, навіть тим, хто зараз не мобілізований, і просто бути готовим до мобілізації. Тому що війна триває, але ми обов’язково переможемо.

Чи думали ви після реабілітації про повернення до Збройних сил або чим плануєте займатися?

Дійсно, про це думаю майже кожного дня. Це буде залежати від того, наскільки вдасться відновити працездатність руки. Але у будь-якому випадку хочеться лишитися у Збройних силах і бути корисним. Тобто навіть у інструкторській сфері. Мені здається, я можу бути корисним в плані підготовки особового складу, ділитися досвідом. Потрібно розуміти, що нам треба воювати не кількістю, а навченістю і кращим технічним оснащенням, тоді перемога буде набагато швидше.

Ви зараз почали писати докторську дисертацію. Коли можливий захист і отримання наукового ступеня?

Над дисертацією я почав працювати із вересня місяця, коли вступив на аспірантуру. Активно відвідував обласний архів, архів СБУ, почав збирати матеріали. Але зараз є певні труднощі з доступом до архівних матеріалів. Але маючи ту базу, якщо всі ці документи опрацювати і вибудувати з них певні структурні елементи роботи, то можна буде успішно зробити і реалізувати написання дисертації.

А воєнний стан?

Навіть незважаючи на те, що воєнний стан. Якщо системно приділяти цьому час – це реально.

Читайте також

  • Очільник житомирського "Пласту" отримав премію Кабміну за особливі досягнення у розбудові України

Більше інтерв'ю на YouTube-каналі Суспільного Житомир:

  • "Бійці попросили мене не кидати їх", – житомирська волонтерка Юлія Толмачова.
  • Ми знали, що буде війна, і готувалися – керівниця волонтерського штабу житомирського ПЛАСТу Катерина Лозинська.
  • "Це треба було зробити" – міський голова Новограда-Волинського про повернення місту історичної назви.
  • "Найважливіше в поїздках на фронт – бачити очі наших військових" – волонтерка Тетяна Гарилюк.
  • "Ми не мали ні грошей, ні транспорту, але розуміли, що треба допомагати" – волонтер Ігор Андрусенко.
  • "З росіянами можна говорити лише мовою зброї", – шахіст із Житомира Артем Сачук, який воює у ЗСУ.
  • «Повернуся, коли Маріуполь знову буде українським», – лікар-хірург з Маріуполя Олег Шевченко.
  • "Завдяки донорству я познайомився з дружиною" – рекордсмен Житомирщини зі здачі крові Сергій Ващенко.
  • "Новини, які змушують сміятись", – житомирянин Ігор Харькін про те, що надихнуло на створення пабліку "Регіоналіті".

Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди