Упродовж тижня місто Нікополь і прилеглі населені пункти Дніпропетровщини потерпають від обстрілів російськими військами. Б'ють з "Градів" з боку окупованого Енергодара, який розташований на протилежному березі Каховського водосховища. Через обстріли в місті загинули чотири людини.
Про те, як живе прифронтовий район, — в ексклюзивному інтерв'ю Суспільному розповів начальник Нікопольської районної військової адміністрації (РВА) Євген Євтушенко.
— Пане Євтушенку, скажіть, будь ласка, яка ситуація в районі нині?
— Ситуація в цілому контрольована, але тривають обстріли. Ці обстріли почалися минулого тижня, вони тривають майже кожного дня з невеличкими перервами. Ворог користується тим берегом як майданчиком, ховаючись "під парасолькою" атомної електростанції, ховаючись за мирними жителями. Так, як вони роблять звичайно, — уночі обстрілюють мирне місто.
— Ці обстріли відбуваються вночі?
—Так, у нас усі обстріли відбувалися вночі, окрім одного денного обстрілу, який стався 19 липня. Вночі – це з 11-ї ночі до 2-ї години.
— У цей час не лунає сирена, коли саме загроза обстрілів з «Градів»?
— Ми це і людям багато пояснювали, і у ЗМІ розповідали: сирена лунає тоді, коли є загальноукраїнська тривога, коли ми маємо інформацію про запуски ракет або якісь такі події в масштабах області або країни. Коли РСЗО (реактивна система залпового вогню — ред.) викачується на позицію, заряжена вже — все дуже швидко відбувається. Система ППО ж не бачить ракети РСЗО. Точніше: не ракету, а реактивний боєприпас. Так-от, проходить 10 секунд, всього-навсього 10 секунд від залпу до того, як лунають вибухи. Ні ввімкнути тривогу, ні, скажімо, якось зафіксувати ці пуски системою ППО неможливо.
— Ці обстріли відбуваються навмання чи є цілі якісь?
— Я би сказав, є інфраструктурні об’єкти, по яких вони хотіли б втрапити. Але ж є і житлові квартали, тобто, мені здається, що у них обстріл об’єктів інфраструктури поєднується просто з терором мирного населення, створенням панічних настроїв. Паралельно з цим закидаються чутки, щоб створити…
— Це інформаційно-психологічні атаки?
— Так, направлені на те, щоб створити у людей паніку і змусити їх виїжджати з цієї території. Таким чином вони намагаються обвалити економіку району.
— Яка інформаційна політика ведеться російською стороною?
— Наприклад, Viber-групи учителів, виховательок дитячих садочків, лікарів, знаєте, якійсь такі, чати ОСББ, все що завгодно. От заявляється якийсь там товариш, Іван Іванович, наприклад, який вкидує туди якусь інформацію. Останній вкид, який я дивився, — про те, що мер міста Нікополь здає місто окупантам. Це було вкинуто в багато чатів, розіслано в багато персональних повідомлень, реально паніку створило на території.
І ми вимушені були на це реагувати – мер виходив, спілкувався з людьми, пояснював свою позицію, яка є нормальною і патріотичною . Тобто хитають по всіх напрямках – економічно хитають, військовими діями хитають, інформаційно хитають територію.
— Розкажіть про настрої в громаді, у тих територіях, де є обстріли?
— Настрої різні, знаєте. Перші місяці війни – люди згуртувалися, як завжди, ми це вміємо робити, і помагали одне одному. І все було добре. Зараз, знаєте, є вже такі розмови що «я вже втомився від війни».
Обстріли міста викликають паніку в людей, і коли їм кажуть, що у нас все добре, вони кричать: «Ну де ж добре, у нас був обстріл». А я говорю: «Так, я давайте порівняємо – є Маріуполь, є Харків, наприклад, є Буча». Давайте будемо об’єктивними: ми сьогодні з вами говримо в українському місті з українською владою, де є безпека, якась мінімальна безпека є.
— З початком обстрілів чи стали люди виїжджати з міста?
— Так, на жаль, почали. У нас було дві хвилі евакуації. Перша хвиля сталася тоді, коли окупанти зайшли в Енергодар і гатили по електростанції. Це сталося вночі, а зранку ми вже отримали цю хвилю евакуації, вона була досить суттєва.
Другу хвилю евакуації ми отримали минулого тижня, коли в нас був обстріл житлових кварталів, де стоять багатоквартирні будинки, і там було двоє загиблих, багато пошкоджень, були поранені. Це викликало дуже велику паніку і почалася хвиля евакуації з міста.
Наразі політика така, що місто є відкритим і будь-яка людина, яка вважає за потрібне, яка морально, скажімо, не витягує цю ситуацію, – вона може виїхати. Ми намагаємось допомагати чим можемо.
— Це люди з прибережних територій, так?
—Так, мова йде про прибережні території. Тільки ж наші люди розуміють це по-різному,. Насправді, прибережні територія – це всі міста, села і селища нашого району, які перебувають у зоні враження РСЗО «Град». Ця зона складає 20 кілометрів з того берега, тобто фактично всі території, які розташовані на березі водосховища вглиб на 20 кілометрів є в зоні потенційного обстрілу. І ми ж зараз маємо на увазі тільки систему «Град», а є ж «Смерч», «Ураган», і окупанти їх застосовують на Херсонському напрямку, а там вже зона враження сягає до 80 кілометрів.
— Яка зараз ситуація в тимчасово окупованому Енергодарі, вам відомо?
— Ситуація терору. У чому це проявляється? По-перше там, скажімо, будь-які прояви згадування України або прояви якогось патріотизму караються дуже жорстко, фізично караються – це перше. Друге – бізнес, фактично він зупинився, наскільки ми це розуміємо – там дуже жорсткі ціни на продукцію. Багато відео шириться, коли люди викидають свої вирощені овочі, фрукти – просто викидають на смітник, бо вони не можуть їх продати. Дуже великі ціни на продукти харчування, на продовольчі товари, тобто територія — у розбалансуванні.
Та це не головне питання. Головне – який статус цієї території? Вони намагаються роздавати російські паспорти на цій території – що буде далі з цими людьми? У нас ж є приклад «ДНР» та «ЛНР»... От 8 років росія там будувала якесь Городцар, як казали, де він? Ми його не бачимо, ми бачимо зараз, як заганяють їх всіх на примусову мобілізацію для бойових дій у нашій країні. Там вирізані всі заводи, там нічого не працює. По суті, це ж чекає всі окуповані території, і людям це потрібно розуміти.
— Чи є загроза місту з води?
— Можлива загроза з води, ми про це говорили, і наші військові моніторять цю ситуацію. У нас є водосховище, воно нерівномірне, і є місця, де дистанція між берегами складає близько 4,5 кілометра. Ці місця водосховища є загрозливі в плані форсування.
— А під водою?
— Під водою – ні. Це казуїстика, такого не було у нашій історії військовій, та і немає сил, засобів таких.
— Щодо логістики, скажіть, логістика, ціни, як у цьому плані живете?
— Людина звикає до всього. З 24-го лютого, перші декілька тижнів, постачальники великих мереж або ж ФОПів не хотіли їхати в місто, бо вони не розуміли, що тут далі буде, вони боялися. Десь через місяць після загострення бойових дій все наладналося і люди почали їхати, з’явилися товари, з’явилися харчі. Я скажу, що, в принципі, ситуація в місті нормальна.
— Організована евакуація чи у людей є можливість виїхати самостійно?
— Шляхи не заблоковані, паніки немає, ажіотажу немає. Будь-яка людина може забратися, сісти, поїхати. Можна виїхати власним автомобільним транспортом або автобусами, евакуаційними потягами з міста Нікополь – вони є, вони курсують.
— Маломобільні люди, які хочуть евакуюватись, але у них не має можливості, — чи вивчається це питання і чи допомагають їм?
— Ці потреби ми вивчали разом з міським головою, і там є повне розуміння, і буде допомога таким людям в евакуації.
— Яка допомога буде для тих, у кого внаслідок обстрілів зруйнувалося житло?
— Теж включилась міська влада. Зараз вона усуває перші наслідки, розбиті шибки, дахи. Далі ми чекаємо на системну допомогу від держави, яка відшкодує людям збитки, бо ці збитки коливаються від одної вибитої шибки до повністю зруйнованого будинку. Шибку можна замінити, а будинок, який людина будувала багато років, – вона сама його не відновить.
— Місяць тому на брифінгу ви говорили про те, що район тримається на двох китах – це аграрний сектор і бізнес. Скажіть, з початку повномасштабного вторгнення як у районі живе бізнес і аграрний сектор?
— Нашим "китам" важко, я вам скажу, їм дуже важко. Якщо ми беремо підприємців, промисловість – по ним зараз намагаються бити «Градами», тобто руйнують їм потужності. Друга ситуація – багато логістичних ланцюжків зламалось, бо у них були налагоджені механізми закупівлі, збуту, було розуміння. Ми працювали із окупованими територіями, тимчасово окупованими територіями нашої України. Зараз цієї співпраці немає, бо стоїть блок на цю всю історію. І, знаєте, дуже велике питання, коли втрачається робоча сила, паніка, яку створюють окупанти, призводить до того, що люди виїжджають з міст, де вони працюють.
Якщо ми говоримо про заводи, то завод без людей — мертвий, він зупиниться. Окупанти це чудово розуміють, тому вони вибивають психологічно людей з колії і намагаються змусити їх виїхати.
Що стосується аграріїв — вони зустріли весну важко, вона була прохолодною, не була сприятливою для сільськогосподарських культур. Далі сталася ось ця історія з дизельним пальним, яке активно споживають аграрії. Але попри це вони нормально пройшли посівну – у нас засіяні повністю всі великі площі. Люди уже зібрали ранньозернові, зібрали ріпак. І є така пауза невелика, коли вони вже починають готуватися до осіннього обробітку грунту.
У нас дуже зараз не збалансований ринок в плані того, що в них багато видатків і дуже мало доходів. Усі аграрії працюються у збиток. Це теж системна проблема, якою треба займатися на рівні держави, і я дуже сподіваюсь, що на це звернуть увагу.
— Щодо внутрішньо переміщених осіб, які є у вашому районі, — скільки їх зараз і чи виїжджають ці люди?
— Коли почалися перші дні війни, люди активно приїздили до нас у район. Ми починали з сотень, потім були тисячі, наразі їх близько 15 тисяч. Але зараз, з початком обстрілів, ці люди починають далі виїжджати вглиб країни. У нас був випадок, коли була поранена жінка, яка виїхала сюди із окупованої території . Тобто «руський мир» знайшов її тут.
Авторка — Ірина Стрижка
Читайте також
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
