Військовослужбовець із Вінниччини на псевдо "Лютік" із початком повномасштабного вторгнення встиг побувати на нулі, отримати контузію та вивести із оточення понад півсотні побратимів, врятувавши їм життя. Його історію опублікували на сторінці 120-ї бригади ТрО.
Захисникові 23 роки, він наймолодший у своєму підрозділі. Ще у 2016 році вступив до Національної академії сухопутних військ за фахом управління діями механізованих підрозділів. Після навчання почав службу у 59-й мотопіхотній бригаді.
Із початку 2022 року — уклав контракт із Силами територіальної оборони Вінниччини. Коли формувалися списки окремого батальйону для виїзду на передові позиції, записався туди, як начальник служби Охорони державної Таємниці
"Це зовсім не та війна про яку ми читали, бачили фільми чи нам розповідали. Це навіть не та війна, яка розпочалася у 2014 році. Зараз ворог сипить по нас артилерією цілодобово. Пішовши на підкріплення бойової бригади, ми все облаштовували, рили бліндажі та укриття. Всі об’єдналися, аби виконати завдання", — розповідає "Лютік".
За його словами, основне завдання: надати підтримку бригаді та не допустити прориву противника. Звісно, на війні бувають різні ситуації, тож можуть виникати непорозуміння. На такі випадки "Лютік" наводить улюблену фразу: "Навіщо сваритися, якщо можна бути друзями".
Військовий розповідає, що коли наша рота йшла на підсилення батальйону, то потрапили під артилерійський обстріл. Точних ударів росіяни не наносили. Гатили на осліп з усіх боків. Більше півсотні людей потрапили в оточення. Зв’язку не було.
Під час вибуху отримав контузію. Українських військових обстрілювали з гвинтокрилів з дуже малої відстані, гатили танком. Транспорт наших бійців було пошкоджено. Щоб вийти до своїх позицій, тероборонівці вночі пройшли 17 кілометрів пішки. Так їм вдалося вирватися з оточення без втрат особового складу.
Наразі "Лютік" повернувся додому на 10-ти денний відпочинок. Дружина військового незабаром має народжувати.
Читайте також
- Двічі на тиждень їздить на передову: історія волонтера з Вінниччини
- "Це очі і вуха бойового організму", — військовий з Вінниччини про специфіку роботи розвідником
