Із трояндами, хризантемами та гвоздиками прощалися із шістьома бійцями, які загинули на війні з Росією. Вони полягли у Донецькій та Луганській областях. Панахиду влаштували у Полтаві, а поховали у громадах, де воїни проживали.
Над домовиною Андрія Хозяйнова прощалися його мама та сестра. Чоловік загинув 30 червня на Луганщині, обороняючи Україну від російських військ. Сержанту було 53 роки.
"Зранку встаємо – війна. Бачу, він збирається. Кажу: "Андрійку, куди ти збираєшся? Ти ж інвалід другої групи пожиттєво. Не йди!". А він каже: "Мамо, хто, як не я?". Щодня дзвонив до 12-ї години дня, щоб, каже, мама не переживала. А 28 чи 27 (червня – ред.) уже не подзвонив. Я дзвоню-дзвоню, немає зв’язку – "Передзвоніть, передзвоніть". І так більше я не почула ні його голосочку, нічого", – говорить мати Андрія Хозяйнова Олена Хозяйнова.
Того ж дня полягли 34-річний старший солдат Віталій Стасько та 32-річний Максим Безруков, який мав звання солдата. Сталося це у Донецькій та Луганській областях. Із загиблими прощалися у Полтаві біля Свято-Успенського собору.
49-річний старший сержант Сергій Окара загинув 29 червня під час артилерійського обстрілу на Луганщині.
"Він відписував нам і говорив: "Усе буде наше". Він завжди посміхався. Завжди показував ось так руку. Уся Україна буде наша. Він був надзвичайним патріотом. Тільки за допомогою sms ми переписувалися. Він постійно говорив: "Бережіть Іру". Це його дружина, моя племінниця", – каже родичка Сергія Окари Ольга Матяш.
На Луганщині 1 липня загинув 41-річний Олександр Чипенко. Він був старшим сержантом.
"Ми по татові, ми з ним не проживали разом. Я пам’ятаю, як ми з ним зустрілися вперше. Мені було 17 років. Я так боялася цього моменту. Разом дитинство ми не провели, оскільки у нас різні мами. Це була душевна зустріч. Він мене зустрів, він такий радий був, я також. Я не знаю, як це пояснити. Це тут.(показує на серце)", – розповідає сестра Олександра Чипенка Тетяна Митько.
Того ж дня у тій же області поліг Олексій Поліщук. Він мав звання солдата, йому було 45 років.
"Коли він закінчив навчання і прийшов у школу учителем фізкультури (працювати – ред.), я бачив цю людину, яка підтягується, віджимається, гирі тягає. Я хотів бути схожим на нього. Я хотів закінчити школу і піти по його слідах учителем фізкультури. Діти у школі його дуже любили", – каже товариш Олексія Поліщука Микола Старинець.
До домовин шістьох загиблих воїнів люди принесли троянди, хризантеми та гвоздики. Поховали бійців у населених пунктах, де вони проживали.
Що відомо:
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого обстріляли Миргород.
- За час повномасштабної війни російська армія обстрілювала також об’єкт у Полтаві, Кременчуці, Лубенській, Терешківській та Карлівській громадах.
- За кількістю жертв найбільш масштабний обстріл стався 27 червня у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".
