410 пацієнтів. Ігор Змисля – про роботу обласної дитячої лікарні в період обстрілів та оточення Сум

410 пацієнтів. Ігор Змисля – про роботу обласної дитячої лікарні в період обстрілів та оточення Сум

410 пацієнтів. Ігор Змисля – про роботу обласної дитячої лікарні в період обстрілів та оточення Сум
Фото: Facebook Ігор Змисля

24 лютого в Сумській обласній дитячій клінічній лікарні знаходилися 410 пацієнтів. Про пошкодження від російських обстрілів, "прицільні позначки" на даху, забезпечення лікарні в період оточення Сум та операції під повітряну тривогу Суспільне поспілкувалося з директором закладу Ігорем Змислею.

410 пацієнтів. Ігор Змисля про роботу обласної дитячої лікарні в умовах війни
Сумська обласна дитяча лікарня, березень 2022/Фото: Суспільне Суми

- Якими були Ваші перші рішення, як керівника Сумської обласної дитячої лікарні?

- Було багато повідомлень про дії колаборантів у нашому місті. Перше, що ми зробили, – обхід всієї території, дахів, приміщень, місць, до яких мають доступ люди зовні. І це, як на мене, було недарма, тому що багато таких позначок було виявлено в перший день, в перші години. Позначки були виявлені на даху, на стінах будівель, у різних місцях.

- Скільки на той момент перебувало дітей у лікарні?

- На початок війни у лікарні було 410 пацієнтів, лікарня була заповнена вщент. Це дійсно багато людей. Ніхто не очікував, що щось таке може статися.

- Були пацієнти з інших районів, громад?

- Безперечно, абсолютна більшість людей були з районів. І на той час, відповідно, ми допомагали всім, хто був у нас в закладі, потрапити додому. Ми домовлялися з пацієнтами, які їхали в певному напрямку, щоб вони допомогли тим, хто без транспорту. Ми відразу проговорили, що беремо на себе повну відповідальність за малечу, яка лікувалася сама, за їх безпеку. Ми залишили їх. Таких діток було близько 20. Коли був гуманітарний транспорт та можливість виїхати, батьки їх забирали.

- Як ви рятувалися під час повітряних тривог? Чи є у лікарні укриття?

В лікарні є укриття, воно облаштоване, ми ним користувалися з самого початку. І з огляду на вимоги громадянської оборони, ми його облаштовували, зробили там запаси води, їжі, зробили там місця для сидіння. Коли все почалося, до сховища зверталися навіть мешканці прилеглих будинків. Ми не відмовляли нікому.

- Де ще рятувалися під час повітряних тривог?

- Навіть, коли не було повітряних тривог, у багатьох випадках ми приймали рішення вивести пацієнтів подалі від зовнішніх вікон. Часто бувало так, що спочатку ми чули вибух, а потім оголошували повітряну тривогу, бо ворог діяв не попереджаючи. Тому багато пацієнтів обирали варіант знаходитися за двома несущими стінами, подалі від скла. Хтось спускався у сховище.

Лікувальний процес, особливо в хірургічних відділеннях, не такий легкий. Бо ми не можемо припинити операцію, коли оголошують повітряну тривогу. Таке було неодноразово. І дитину, яка знаходиться в операційній, не можна транспортувати. Тут, потрібно подякувати нашим лікарям: хірургам, травматологам, які виконували свою роботу.

- Чи всі лікарі залишилися на своїх робочих місцях, чи хтось евакуювався?

- Деякі лікарі виїхали в евакуацію. Це стосується лікування онкохворих дітей, яким потрібно проводити безперервні курси хімієтерапії протягом 5 діб. Коли дитина починає цей курс, постійно працюють шприцеві насоси, в дуже повільному темпі вводиться хімієтерапевтичний препарат і дитину перевезти в якесь місце, сховище – це означає перервати процес хімієтерапії. А цього робити не можна, бо від цього залежить життя цієї дитини. Міністерство прийняло рішення вивезти онкохворих дітей за межі України. Деякі лікарі їхали, супроводжуючи дітей. Дітей прийняли в клініках Італії, Німеччини, Австрії та інших.

Деякі лікарі після бомбардувань на Веретенцівці, Роменській виїхали з міста. У нас є лікарі, які мешкали на Веретенівці і втратили можливість жити у своїх будинках. Ми забирали їх у лікарню і вони жили там якийсь час. Проте ситуація змінюється динамічно, люди повертаються, стають до роботи.

- Ви згадали обстріли на Веретенівці. Обласна дитяча лікарня знаходиться поряд. Яких ушкоджень зазнала лікарня?

- У нас в лікарні було розбиті близько 10 вікон в перше бомбардування. Вибух стався прямо у житловому масиві. Ніяких військових дій в цьому районі, ніяких військових не було. Після другого бомбардування в районі вул. Ковпака ушкодження лікарні були набагато більшими. Розбиті близько 35 вікон – цілі прольоти. Були частково розбиті вікна, деякі зривало із замків вибухом, двері одні пошкодило. Спочатку ми разом із ДСНС закривали вікна плівкою, а потім шукали скло. Зараз вікна відновлені.

410 пацієнтів. Ігор Змисля про роботу обласної дитячої лікарні в період вторгнення армії РФ на Сумщину
Сумська обласна дитяча лікарня, березень 2022/Фото: Ігор Змисля

- Ніхто з пацієнтів, персоналу не постраждав?

- Ні, вони знаходилися або в укриттях, або за двома несущими стінами.

- Чи довелося евакуйовувати якісь відділення?

Відразу ми перевели відділення хірургії, ортопедії на нижчі поверхи. Велике хвилювання було за відділення інтенсивної терапії новонароджених. У відділенні практично постійно хтось знаходиться на ШВЛ або на ВЧО. Уявіть собі, дитина дихає з частотою десь приблизно 60 вдихів та видихів на хвилину, об`єм легень у дитини 4 мілілітри на кілограм ваги. Нічим, крім апарату, таку точність подачі повітря та забору повітря, облаштувати неможливо. Тому апаратура повинна постійно працювати. В різні періоди кількість пацієнтів змінювалася, діти народжувались незалежно від того, війна чи не війна. В тих випадках, коли можна було, то це дві стіни і підключене обладнання. Ми дуже хвилювалися, коли було бомбардування електромережі і відключення електроенергії. На території лікарні є генератор. Але ж ніхто в мирний час не ризикне вимкнути живлення просто так, щоб перевірити, як все спрацює. Коли відбулося відключення, це було ввечері, я відразу зателефонував черговим на зміні і запитав, що зі світлом? Мені відповіли, що зі світлом все добре, тільки щось мигнуло трохи. На той час у відділенні в різні дні перебувало від 13 до 16 діток в реанімації та ліжках постінтенсивного догляду.

- Певний час Суми були в оточенні. Чи були у лікарні проблеми з ліками?

- Велика подяка нашим партнерам фундації "Дім Рональда Макдональда", які практично на початку березня зуміли закупити на заході України вантаж ліків, яких не вистачало. Ми змогли провести цей вантаж навіть через оточення. Водій – волонтер з Тернополя Роман, який погодився їхати сюди через окуповані території. Ми його ховали в районах, ми його проводили, він до нас приїхав, і це був маленький промінчик світла. Тому ми забезпечились повністю.

- Яка ситуація була з харчуванням?

- Велика подяка всім, хто долучився. Косівщинська птахофабрика з першого дня безплатно надавала продукти для дітей, волонтери забезпечували хлібом, продуктами, ресторани, які годували окремо, додатково, матусь, які годують малюків, аграрії з Недригайлівщини привозили продукти.

- Хтось зі співробітників вступив до лав ЗСУ?

- Вступали. Пішли і медичні сестри, і деякі лікарі добровільно. Це був їх свідомий вибір. У мене велика гордість за таких людей.

Авторка – Валентина Москвіна

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди