Близько 300 внутрішньо переміщених осіб скористалися послугами пункту гуманітарної допомоги, що в мікрорайоні Сабарів у приміщенні міського клубу. Про це Суспільному розповіла голова комітету мікрорайону Валентина Мельник.
Центр облаштували у приміщенні міського клубу на кінцевій зупинці. Валентина Мельник розповідає, що це не волонтерська організація. Переселенцям, які мешкають на Сабарові, допомагає громада мікрорайону. Тут можна обрати чоловічий, жіночий та дитячий одяг, засоби гігієни, автокрісла, манежі. Одягом забезпечують мешканці мікрорайону, деяку допомогу отримують від друзів із польського міста Кельце.
"Ми їх одягаємо від взуття до капелюха. Були з Ірпеня, з Києва, з Бучі, Вознесенська. Маріупольців дуже багато, з Краматорська, Миколаєва", — каже Валентина Мельник.
З перших днів війни громада допомагала територіальній обороні та ЗСУ, втім згодом переформатувалися на потреби переселенців. Допомогу тут уже отримали майже 300 внутрішньо переміщених осіб.
З середини квітня у Вінниці з дружиною мешкає Леонід Дьомінов із Маріуполя. Оселилися в мікрорайоні Сабарів. Тут винаймають квартиру. У приміщенні міського клубу підбирає одяг, бо виїздили, ризикуючи життям, і нічого, окрім грошей і обручок, не взяли.
"Ми з Лівобережного району, і перші обстріли вже 25 лютого почалися у нас. На місяць ми перебралися до сватів в інший кінець міста, але, коли й там почалися бомбардування, поїхали. У наш будинок потрапило чотири снаряди — жити там неможливо: ні води, ні світла, ні газу. Тут вдалося все знайти: і куртку я собі вибрав, і взуття. Великий вибір, я не ображаюся", — каже Леонід Дьомінов.
Мама двійнят Ольга Борщ із Краматорська прийшла до центру по дитячі речі. Розповідає, що приїхали у зимовому одязі у березні. Війну переживають з 2014 року, втім тоді домівку не залишали, а коли місто почали бомбардувати з літаків, то зібрала дітей і виїхала. Планувала до Львова, втім залишились у Вінниці. До клубу приходить не вперше, бо мешкають поруч.
"Про цей центр дізналися від власниці будинку, в якої живемо. У них тут є вайбер-спільнота, де ми дізналися. Нам тут давали і манежик для діток, і дитяче харчування, підгузки, іноді продукти дають", — каже Ольга Борщ.
У районі аеропорту в Миколаєві мешкала Катерина Чиж з донькою та онуками. Коли у квітні місто почало здригатися від російських бомб, родина виїхала у Вінницю. У пункт гумдопомоги приїхали з іншого кінця міста.
"Ми сюди приїхали, і тут стільки нам допомогли: взяли і курточки, і сандалики. У нас не було таких літніх, нам дуже допомогли. Горе спонукало сюди приїхати, а тут, дякую ,нам допомагають", — каже Катерина Чиж.
Читайте також
- "Заради майбутнього": близько тисячі переселенців отримали продуктові набори та одяг
- "Херсон — це Україна": як допомагають переселенцям у вінницькому координаційному центрі
