Громадський фонд "Суми" з 2014-го року допомагає бійцям на передовій. Сьогодні волонтери продовжують закривати потреби бійців: збирають кошти на засоби спостереження, тепловізійні пристрої, квадрокоптери. Але основний вид закупівель – тактичні аптечки. Ними ж і навчають бійців користуватися. Про потреби армії, кількість "донатів" та чому в аптечці має бути мінімум пігулок – Суспільне поспілкувалося з Олександром Такулом, волонтером, одним із засновників Громадського фонду "Суми".
- Це ті самі аптечки, про які ти пишеш у ФБ постійно? Чому стільки уваги саме цим аптечкам?
- Я вважаю, що це якраз той параметр, один із тих комплектуючих, яким держава зараз не в змозі забезпечити швидко бійців.
- Тобто ви вивчали потребу? Не вистачає?
- Про потреби – це окрема тема. Ми почали працювати з 2014 року фондом. Потім війна. Там так сильно була перебинтована рана України на Донбасі, що тут у нас вважалося, що війни ніби і немає для багатьох. Тому і "донати" впали і фонд трохи згорнувся. І ясно, що 24 лютого 2022 року все і всі дуже швидко мобілізувалися, ми різним займалися.
- Я була тут у перші дні – тут продукти стояли, чого тут тільки не було.
- Так, тут по коліно було всього: батарейки, продукти, пауербанки, каремати – що-завгодно.
- Але зараз ви вийшли на цю спеціалізацію. Чому?
- По-перше, стало прилітати. І коли людина отримує поранення і нічим надати першу допомогу і вона не вміє цього робити, – це велика проблема. Фактично 6-7 із 10 поранених гинуть від втрати крові. Тому, ми вирішили, що це зараз важливо. Базові потреби держава почала забезпечувати, починаючи з другої половини березня. До базових потреб я відношу: солдат нагодований, одягнений, взутий, захищений – це і бронежилети і каски, і аптечки. Солдат мобільний і солдат, головне, навчений. Оце 5 базових потреб і отут волонтери дійсно державі можуть допомагати. Те, що кинулись всі на початку мінімальні оці потреби – труси, шкарпетки, мило забезпечувати – це те, що було в перші дні потрібно. Зраз у цьому немає сенсу. Солдат же не ходив без трусів у цивільному житті і може сам себе забезпечити.
Є ще спеціальні потреби і ми також ними займаємося – засоби спостереження, оптичні приціли, тепловізійні пристрої, біноклі, квадрокоптери і такі інші штуки, які дорого коштують, але дуже важливі. Але аптечки – окремий наш напрямок, ми почали десь з кінця березня цим займатись. Сьогодні вже у нас більше 1200 бійців навчених і з аптечками.

- Давай про все по-порядку. Тобто, ви не тільки бійців аптечками забезпечуєте, а ще й навчаєте, як користуватися цим? Бо вміст в аптечці невипадково підібраний і треба чітко розуміти, як і у яких умовах це використовувати.
- Немає ніякого сенсу – дати і не навчити. Аптечки бувають різні – от оця велика, наприклад.
- Можливо, там корисного дуже багато?
- Насправді, ні. Навіть некорисно, якщо в аптечці щось зайве. Це зайва вага на поясі. І боєць, як правило, не надає собі допомогу сам. Він відкриває аптечку і звідти все випадає в чому важко розібратись. Аптечка має містити вісім основних предметів. Оця аптечка TC3 – IFAK. Вона допомагає зупинити кровотечу і забезпечити дихання. Це основне, від чого люди гинуть на полі бою.
- Але саме оце підсумки, зшиті тут на місці? Чому не замовляєте готові, а шиєте і комплектуєте тут? Як до цього прийшли?
- Прийшли так, що ті підсумки, які приходять до нас, не зовсім відповідають вимогам.
- Це ти про "кожна петля у підсумку повинна бути на місці, щоб на місці були всі медикаменти і засоби"?
- Так. До підсумка дуже прості вимоги: щоб нічого не випадало і все в середині мало своє місце. Відкриватися він має дуже просто (просто розтягує двома руками – і підсумок розкривається, – ред.). Ця фурнітура і тканина дорогі. Ми замовляли їх спеціально у Німеччині, тканина водонепроникна. І ось я отут розклав те, що має бути у аптечці. Ножиці, турнікет – поза аптечкою, але вони є складовими. І далі є два напрямки комплектування вмісту. Перший зупиняє кровотечу: турнікет, бандаж і бинт для тампонади (гемостатичний або простий) і оклюзійна наліпка, яка використовується, якщо боєць має поранення грудної клітини, то має нею заклеїти вхідний і вихідний отвір. І назофарингінальна трубка, яку ви маєте вставити у праву ніздрю (вона зазвичай більша), якщо бійцю треба забезпечити дихання, якщо він втратить свідомість і западе язик. Загалом, вісім позицій відповідно до протоколу.
І важливо цим всім навчитись користуватись, бо інакше це півкілограма зайвої ваги на поясі, якщо ти не вмієш цим користуватись. Тому, ми аптечки без навчання не надаємо. І це іноді спричиняє конфлікти із керівництвом батальйонів. Кажуть, що у них всі навчені, але на повірку це виявляється не зовсім правдою. Наприклад, у аптечці не має бути десятків пігулок – лише антибіотик загальної дії і знеболювальне, щоб той, хто надає допомогу, міг швидко розібратись.

- Яка потреба в аптечках в Сумській області?
- Ну, це військова таємниця – так можна порахувати скільки бійців в Сумській області. Ми виставляємо пріоритети, де прилітає часто, а ти знаєш, що прилітає кожен день. Тому, це факт, що треба забезпечувати тих, хто ближче до кордону. Ми працюємо з командирами підрозділів, які служать ближче до кордону, і з них починаємо. Насправді, лише по Сумському району треба близько 4-х тисяч бійців забезпечити.
- А скільки вже забезпечили?
- Вже більше тисячі і 1200 навчених. Волонтери щодня тут у фонді працюють і комплектують ці аптечки. Майстер з пошиття підсумків для аптечок залучає собі людей, щоб швидше виконувати замовлення і щоб ми до кожного наступного тренінгу мали укомплектовані аптечки. Команда з 12 тренерів у нас працюють – всі вони волонтери і по черзі виконують цю роботу, хто коли може.

- Це медики, лікарі?
- Ні, не обов’язково. Бо тактична медицина – це не зовсім про медицину. Якби офіційна медицина бачила те, що робить на полі бою тактична медицина, то вони б за голову хапались. Але так працює військовий протокол тактичної медицини: найперше, виконати завдання тактичне бойове, а втрата бійця – це загроза всьому підрозділу. Тому, ми навчаємо бійців самим надавати собі допомогу.
- 1000 аптечок – скільки для цього треба грошей і скільки часу для того, щоб їх укомплектувати, розвезти і навчити бійців ними користуватися?
- Якщо порахувати всі комплектуючі, десь близько 100 доларів коштує аптечка або десь 3500 у гривнях. Ми поставили собі амбітну ціль – зібрати 1000 аптечок за місяць, то це, відповідно 3,5 млн. грн. Це великі гроші, зібрати їх непросто. За перший тиждень ми зібрали 200 тис. Є ідея проводити благодійні аукціони для збору коштів, бо це дуже важливо.
- Ти зараз можеш уже порівняти, скільки в перші "донатили" і зараз. Зменшились надходження?
- Так, але ми цього вже очікували і знали, бо ми вже це проходили з 2014 року. Так воно і буває – фонди перестають працювати, бо люди перестають "донатити". Люди не ведуться на аптечки, натомість більше ведуться на більш мілітарні штуки. Бо немає розуміння наскільки це важливо. Наше завдання – вижити і перемогти. Якщо ми не виживемо, то не переможемо. Тому, аптечка – це дуже важливо і натівського солдата навчають дуже прискіпливо і дуже довго надавати першу домедичну допомогу. Будь який натівський солдат є парамедиком.
- Ти сказав, що більш охоче скидають на якісь мілітаризовані штуки. На що наприклад, що ви купували?
- Дуже багато: засоби спостереження, квадрокоптери, тепловізори, тепловізійні приціли.
- Вам військові замовляють безпосередньо? Як ви спілкуєтесь?
- Спілкуємося обов’язково з командиром підрозділу. Бо треба дійсно розуміти, що саме потрібно. В перші дні війни всі були – спецназ і снайпери – і всі просили коліматорні приціли. А я питав, чи є в тебе аптечка? Ну дивись, ми з тобою розмовляємо тут і ми за 30 км від кордону, РСЗВ стріляє сюди без проблем. Ось зараз прилітає і ми вдвох лежимо – ти красивий з коліматорним прицілом, а я некрасивий без нього. І у жодного немає аптечки і турнікета на собі. Оце проблема, бо кровотечу нічим зупинити. А з іншого боку, я їздив на полігон і бачив, що стріляти люди теж погано вчаться. І коли вже потрапляють на передову, доводиться вчитися в бою і це дуже погано. Бо "послати солдата на війну не навчивши його, це означає, зрадити його". І в оцьому вся суть перемоги закладена. І нікому навчати, оце суто волонтерська тема. Держава не готувалась до війни і навіть, якщо б готувалась, то на сто відсотків не можна бути готовим. Тому, волонтери долучаються і це нормально.
- Я бачу, що у вас тут є й інші різновиди аптечок. І вони в кільканадцять разів більші, навіть цілі сумки і рюкзаки – вони для яких цілей?
- Ми працюємо також із начмедами підрозділів і ми намагаємось давати їм не такі індивідуальні аптечки, а вже начинені більш широким спектром позицій: від медпрепаратів – до шин при переломах, щоб підтримувати життєдіяльність підрозділу, бо ж лікарня не за рогом. Ми тільки починаємо з цим працювати, це наша мета, як і аптечки для цивільних. Такими хочемо забезпечити бомбосховища і цивільні організації. Бо треба навчати й цивільних – ми живемо у прикордонні і наражаємось на небезпеку кожен день, насправді.

- І потрібні на все це гроші, перш за все. Які плани щодо наповнення фонду?
- Використовуємо соцмережі і звертаємось до інших іноземних фондів, просимо волонтерів допомагати. Так, "донати" впали, але думаю, буде достатньо – вмотивованих людей, якщо прозоро показувати, як ми ці гроші витрачаємо, а ми звітуємо за кожну гривню щотижня. У нас все заактовано і ми знаємо, який підрозділ що отримав.
- Яка найбільша сума допомоги була?
- Це було на початку – могло бути кілька тисяч доларів від сумчан, які нині живуть за кордоном. Ось останнє – 20 тисяч норвезьких крон від сумчан з Норвегії. У нас рахунки були відкриті і в злотих, і у фунтах стерлінгів, і в доларах, і в кронах – ми на початку дуже багато валюти отримували.
- Яка загальна сума вже зібрана?
- За 100 днів звітували про 11 млн., але вже більше. Найменша ж допомога може бути 2-5 грн. А є такі, які "донатять" регулярно щотижня і це найкраща допомога, бо людям небайдуже.
- Ще один твій пост у соцмережах, який мене зачепив про "сонечко", якого мобілізували і всім селом починають збирати його на війну, закуповуючи каску й бронежилет, і чому не треба це зразу робити.
- Не треба це зразу робити, бо можливо це було актуально наприкінці лютого-початку березня, але зараз держава забезпечує і "броніком", і каскою. Я розумію, що вже при відступі, наприклад, боєць міг втратити їх. Тоді волонтери можуть це вирішувати. Але коли "сонечко" тільки прибуває на збірний пункт, його починають навчати і ніхто нікого не кидає голого й босого під кулі. Це неправда. На Сумщині точно потреба закрита, навіть з керівником ТРО я спілкувався і він це підтверджує. Тому, варто витрачати гроші на ті позиції, які держава дійсно не закриває.
- Зараз дуже багато фондів, благодійних організацій і фізичних благодійників, які збирають гроші. Серед них трапляються і шахраї, що негативно впливає на кількість "донатів", бо кидає тінь на діяльність благодійних організацій в цілому. Що б ти порадив: як перевіряти доброчесність?
- Коли мова йде про якусь приватну картку, то, на мою думку, людина сподівається на коло якихось своїх знайомих, які його добре знають. Тому, можливий такий варіант. Що стосується фондів, то звертайте увагу на звітність – на сайті фонду чи в соцмережах, відкриті рахунки можна перевірити і тут проблеми довіри не має виникнути. Для фонду, який давно існує, дуже цінна репутація і вона на нього працює. Або це фонд імені якоїсь відомої людини, яка користується довірою, як Притула, наприклад. Ясно, що ми своїм маленьким фондом (хоча для Сум він і порівняно великий) ми не збираємо стільки. Ми іноді вимірюємо свою роботу в "притулогодинах". То скільки ми зібрали за травень? – Як Притула збирає за півдня.

- Притула вже до мільярда зібраних коштів добирається.
- У нас 11 млн зібраних коштів, і це не так мало для такого фонду, як наш, і я всім благодійникам і волонтерам дуже вдячний.
- Скажи, на твою думку, чи могла б держава повністю забезпечити всі потреби?
- Однозначно ні. Логістика таких штук, як війна, дуже складна. Тут як у кіно: живеш-живеш, а тут тобі – бац! І друга зміна. Якщо б ми готувалися до війни постійно, як наприклад, Ізраїль це робить, то так. Але ми не готувалися, а в останні роки і оборонні замовлення і армія скорочувались, то тут без добровольців і волонтерів не обійтися. Це війна екзистенційна – або ми загинаємось, або ми перемагаємо. Якщо ми, як нація, просто перестанемо існувати, то треба розуміти: ти або долучаєшся, або просто пропадаєш.
- Просто треба розуміти, що всі працюємо на перемогу, бо кожна хвилина війни вимірюється життями українців.
- Так, і всі, хто тут, поїхав за кордон чи давно за кордоном, мають долучатися. Можеш воювати – воюй, не можеш – допомагай, а якщо не допомагаєш – просто мовчи.
Авторка – Оксана Кириленко
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram