Коли наприкінці лютого російські військові відганяли техніку з села Верхня Сироватка, місцеві жителі повідомили, що в селі залишились окупанти. Разом із кількома військовими із 117-ї бригади сумські волонтери "Фельдшер" і "Джан" поїхали до Великого Бобрика, де з білим прапором пішли на танк і взяли в полон російського солдата. Як усе було, — у розповіді Олександра "Фельдшера".
Олександр із друзями волонтерив з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ. Коли отримав дзвінок від місцевої територіальної оборони, що окупанти збираються від'їжджати з-під Сум, сказав товаришу: "поїхали воювати". Чоловіки сіли в автівку і відправилися шукати російських військових, що відбилися від колон.
"Вночі мені приходить ідея, як в радянських фільмах про Другу світову війну німці використовували агітацію: "Русский, сдавайся, в плену тебя ждет теплая еда". Почала надходити інформація, що росіяни почали знімати свої блок-пости. Перша інформація надійшла від мешканців Косівщини", — говорить Олександр.
Олександр показав місце, де побачив російського солдата. Чоловіка залишив командир і товариші по службі, доки він забирав речі з БТРа. Він готував собі їжу, бо сидів поруч із молоком, хлібом і томатним соком. "Фельдшер" говорить: ймовірно, російських військових підгодовували місцеві.
"Ми на трасі тростянецькій залишили свою машину. Перші йшли з товаришем з білим прапором. А хлопці з автоматами для підстрахування чекали нас на трасі. У нас був такий план, що якщо першими йтимуть люди без зброї з білим прапором, з цього може щось вигоріти", — каже волонтер.
У ці хвилини, розповідає "Фельдшер", він відчув найбільший викид адреналіну за 40 років. Беззбройні волонтери першими підійшли до російського солдата, поклали руку на плече і пообіцяли, що не зроблять нічого поганого. Потім підійшли військові, забрали полоненого і повезли в штаб.
"Уродженець Республіки Хакасія, якщо не помиляюсь, 5 тисяч кілометрів від Сум. Ми йому ставили питання: ти хоч уявляєш, наскільки ти далеко від дому? Звісно, він був переляканий, тому що його тут покинули", — зазначає Олександр.
Він додає: "Пізніше відомий нині журналіст Золкін брав інтерв'ю у нього. Мене здивувало, що з того моменту минуло 2 місяці, його досі ще не обміняли, хоча обміни вже були. Він змінився".
Зараз, через 100 днів з початку повномасштабної війни, Олександр продовжує волонтерити.
"Суми – столиця світу. Або як ще кажуть: Суми — до Уралу, а все решта – Україна", — додав Олександр.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
