10-річна Ксенія продає вироби з бісеру і допомагає українським воїнам

10-річна Ксенія продає вироби з бісеру і допомагає українським воїнам

10-річна Ксенія продає вироби з бісеру і допомагає українським воїнам
Суспільне Хмельницький

Десятирічна Ксенія Сердюк, яка переїхала в Хмельницький з Покровська Донецької області, створює з бісеру прикраси, які продає в соцмережах, а всі зароблені гроші віддає на потреби Збройних сил України. ЇЇ мама Тетяна розповідає: донька не витратила на себе з заробленого жодної копійки, бо хоче наблизити перемогу. Світлана Поробок побувала в гостях у Сердюків.

Десятирічна дівчинка Ксенія Сердюк плете з бісеру браслети, каблучки, брелки, підвіски та продає їх на своїй сторінці в Інстаграм. За простіші роботи, каже, править 30 гривень, за складніші - 50. Розповідає: "Спочатку всі просто запитували ціни, ніхто нічого не купував. Десь тиждень чи трохи більше тому різко почали мені всі писати, що хочуть замовити якесь колечко, браслетик, фігурку. І якось так пішов різко продаж".

Усі виручені гроші, розповідає дівчинка, відносить в волонтерський штаб: "У скриньку ЗСУ. Десь тисячу гривень, може, трошки більше".

Її мама Тетяна розповідає: живуть з родиною за державні виплати в орендованій за шість тисяч гривень у місяць двокімнатній "хрущовці" з поламаними меблями й обдертими стінами. Але рішення доньки віддавати всі гроші на армію всі в сім'ї поважають. За словами мами, Ксенія із зароблених грошей жодного разу не купила собі цукерку, морозиво чи іграшку: "Вона сказала: "Мамо, я дуже хочу допомогти армії, щоб скоріше ми перемогли і поїхали додому". Ксенія додає: "Тому що я дуже хочу додому, щоб було мирне небо і швидка перемога".

Ксенія розповідає, що її родину після двох місяців повномасштабного вторгнення російських військ на територію України виїхати з Покровська, що за 25 кілометрів від Донецька, змусили ракети, вибухи і війна.

Її мати Тетяна пригадує, що просиділи в бабусиному підвалі 33 дні. І всі ці дні, каже, над їхнім будинком свистіло, гуділо і вибухало: "Це було щодня, і по декілька разів на день. На 33-й вже стало нестерпно. Ксенія була дуже перелякана. Були думки тільки як вижити".

У тому підвалі, каже Тетяна, її десятирічна донька почала сивіти. Сивину дитині мама, каже, зафарбувала: "Це для дорослого тяжко, що вже про дитину казати. Так не повинно бути. Ми сивину трошки замаскували, пофарбували пасма, я навчаюся на перукаря".

Ксенія каже, що бісероплетіння допомогло їй пережити страх і стрес: "Коли я щось роблю, я взагалі все забуваю, і що йде війна. Розслабляюсь".

А ще, каже, допомагають улюблені м’які іграшки. Їх, а не одяг чи взуття, Ксенія везла з собою з Покровська, каже мама: "Звичайно, коли закінчиться війна, вона всі ці іграшки не повезе з собою, тому що це треба КАМАЗ цілий. Але ми домовилися, що вона їх віднесе дітям, яким потрібно".

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди