Коли місто Тростянець місяць було в російській окупації, припинився підвіз продуктів. Містяни організували випікання хліба, щоб допомагати один одному. У Олени Качур була вдома електропіч, бо мала свій маленький кулінарний бізнес – пекла на замовлення торти. Детальніше — у матеріалі Суспільного.
"У перший день війни і напередодні цього Господь дав бажання дуже багато чого закупити. Продуктів — я сама від себе не очікувала, що пів мішка борошна, але як з’ясувалося, цього було достатньо, бо потім, коли я дала оголошення, люди почали дуже багато зносити. Люди почали зносити і 100 г борошна, і 100 г солі, і по трішечки олії, і його настільки багато. Я ніколи не очікувала, що люди так підуть назустріч", — говорить волонтерка Олена Качур.
Пані Олена говорить, що декілька днів випікала по 100 буханців. У середньому ж виходило 50-60 хлібин, і безкоштовно роздавала людям.
Лариса Лампак – директорка Тростянецької школи № 3. Зараз тут — гуманітарний штаб, а під час окупації організували випічку хліба. Але не в школі, тому що будівлю обстрілювали росіяни, говорить пані Лариса.
"У перший період ми отримали борошно "Ельдорадо" за сприяння міської ради, нам привезли це борошно. В перший період ми випікали хліб по домах. Випікали мої працівники кухні, вчителі підтримували. Щовечора я їм розносила борошно по 10 кг, дріжджі, вони випікали, на ранок ми хліб цей збирали і на машині – сусід, сусідка ми розвозили, перш за все людям, які літні, які не могли вийти самі із хати", — згадує вона.
Згодом випікали хліб в ліцеї, який стоїть далі від дороги говорить Лариса Лампак.
"Я зрозумів, що не стільки важливо було роздати тій чи іншій людині хліб, скільки показати, що ця людина потрібна комусь і ця хлібинка була таким свідченням того, що про людину не забули", — каже заступник Тростянецького міського голови Володимир Злепко.
Так було в північній частині міста. Під час окупації міст розділяв Тростянець на дві, так би мовити, зони. Російські військові не давали містянам з одного мікрорайону переходити через міст на інший бік, щоб люди, можливо, не могли здати їхні позиції. У південній частині хліб пекла власниця місцевого ресторану Людмила Шило.
"Ми хліб до війни не пекли взагалі, це не наш профіль, в нас просто був ресторанний бізнес. Кор.: А де ви форми взяли? – Люди позносили. Кор.: – З хлібокомбінату? – Не знаю, хтось вдома брав, мабуть, іще з радянських часів позалишались. Люди стояли по 4, по 5-6 годин. Багато хлопців приходили – з Артемо-Растівки люди ходили, хлопці молоді, носили хліб мішками туди. Станова ходила пішки за хлібом. Містом розносили хлопці-волонтери. Орки їх не пускали і на блокпостах перевіряли, щось відбирали, щось вертали", — каже Людмила Шило.
Жінка говорить, що поки було світло, вони роздавали по півтори тисячі хлібин на добу. Коли електрики не стало, пічку підключили до дизель-генератора.
Заступник міського голови Тростянця Володимир Злепко говорить, що роздавати хліб групі волонтерів південної частини міста було простіше завдяки співпраці з проросійським політиком, який іще до війни поширював ідеї "Руського миру".
"На 9 Травня минулого року ці люди влаштовували флешмоби, а перед цим концерти, "Смуглянки" і таке інше. Тобто, якщо хтось в Україні не розуміє, те що відбулося 24 лютого, у зв’язку з тим, що проводилась певна інформаційна робота спецслужб Російської Федерації, то з цими людьми спілкуватися немає про що", — зазначив він.
Що відомо
- Управління СБУ області 10 травня розмістило інформацію про оголошення підозри політику у державній зраді, який під виглядом допомоги тростянчанам допомагав росіянам і закликав містян переходити на бік Росії. Зараз чоловік перебуває під вартою.
- Волонтер з Тростянця місяць ночував у своєму ресторані та роздавав хліб.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
