У білому халаті та з піднятими руками, – медична директорка Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні Світлана Александрова ходила на перемовини на російський блокпост. Понад місяць пацієнти та працівники лікарні, загалом чотири сотні людей, лишалися під окупацією російських військ, відрізані від постачання. Перша машина з ліками та їжею з Чернігова замість 20 хвилин до лікарні їхала понад три години. Через брак водіїв за кермо швидкої посадили охоронця, який щойно повернувся з російського полону.
Світлана Александрова 24 лютого заступила на добове чергування, яке затяглося майже на два місяці.
З кінця лютого та до початку квітня лікарня та село Халявин, поруч з яким розташований диспансер, лишалися відрізаними від постачання. Російські війська контролювали дорогу, що веде до медичного закладу.
На той час в лікарні перебували 306 пацієнтів із психічними розладами та близько 100 працівників. Аби доставити їжу, ліки та медпрацівників з Чернігова сюди, Світлана щоразу йшла домовлятись з російськими військовими.
"Руки, не можу сказати, що підняті, ні. Вони просто розставлені, щоб бачили, що в руках нічого не має. Вибігала група з автоматами чотири-шість чоловік. Кожен раз різні. І завжди запитували. Що потрібно. А я кожен раз просила, щоб пропустили машину", – розповідає жінка.
Перший гуманітарний вантаж разом із медперсоналом з Чернігова до лікарні замість 20 хвилин їхав понад три години. Коли Світлана пішла на російський блокпост, виявилось, що росіяни змусили водія розвантажувати машину прямо на дорозі. Для перевірки:
"Я дуже сильно розізлилася. Коли приїхав той командир, я йому кажу: "Ви знаєте, або ви не пропускаєте, і ми тут вмираємо з голоду, і нехай про це знає увесь світ. Або ви пропускаєте і не знущаєтесь над тими людьми, які мають той вантаж розвантажити". Воно ж все заклеєно, його не складеш. Воно не поміщається просто потім".
Опісля вантаж та працівників перевіряли вже на території лікарні, біля харчоблоку, щоб не робити це двічі.
Олександр – один з водіїв гуманітарного конвою.
Чоловік працює у медзакладі охоронцем чотири роки. У перші дні окупації він на власній автівці возив воду до лікарні з села Халявин. 6 березня, після однієї з таких поїздок, чоловік потрапив в російський полон.
"Щойно воду відвантажили, почався бій на трасі. Вирішили, що перечекаємо бій і поїдемо назад в село. Бій перечекали, виїжджаємо назад – танк на машину. Нас поламали, машину розібрали, шукали радіопередавач. Подумали, що навідник, бо після мене –одразу бій", – каже Олександр Буштрук.
Він говорить, за його машиною російські військові слідкували з перших днів окупації.
В полоні Олександра тримали добу. Увесь час зі зв’язаними руками за спиною та шапкою на очах. Ані пити, ані їсти не давали, шукали націоналістичні татуювання. Відпустили, бо вирішили, що чоловік для них загрози не становить. Щойно повернувся в лікарню, Олександр сів за кермо гуманітарного авто.
"Ви ж вже в нас герой, не бажаєте на машині ще проїхати"? Ну, бажаю чи ні, якщо треба… возив гуманітарку ще три чи чотири рази", – говорить Олександр.
Подробиці у відео:
Читайте також:
Російського військового підозрюють у домаганні до 16-річної дівчини на Чернігівщині
