Через бойові дії викладач національного університету "Чернігівський колегіум", учитель та екскурсовод Володимир Пилипенко в березні переїхав з родиною в Івано-Франківськ. Тут чоловік продовжив проводити заняття для своїх студентів та учнів з інших міст України. Окрім викладання, Володимир Пилипенко почав волонтерити.
Своєю історією педагог-переселенець поділився з кореспонденткою Суспільного.
Володимир Пилипенко розповідає, виїжджаючи з Чернігова, не розумів, де можна зупинитися і в якому напрямку їхати. З житлом допомогли колеги. В Івано-Франківську чоловік з родиною оселився в гуртожитку національного технічного університету нафти і газу.
"Моїй дружині зателефонували колеги з університету і запропонували зупинитися в Івано-Франківську. Ми розуміли, що треба буде працювати, а для цього потрібен Інтернет. Тому в пріоритеті було саме місто", — каже Володимир Пилипенко.
З першого квітня в університетах відновили дистанційне навчання. Володимир продовжив читати лекції для своїх студентів. Також він почав проводити уроки для учнів 5-11 класів з інших міст та тих, хто тимчасово виїхав за кордон.
"Багато дітей доєднувалися. Я читав їм шкільну програму з історії. Доєднувалися не лише ті, з ким я працював в Чернігові. Хтось виїхав за кордон з батьками, хтось залишився вдома. Зрозуміло, що відвідуваність знизилася як і у всіх, адже в когось не було світла, хтось не мав Інтернету", — розповідає Володимир Пилипенко.
Окрім професійної діяльності, чернігівець почав займатися волонтерством – передавав у рідне місто медикаменти.
"Коли відновилися можливість поштових переказів у Чернігів, ми почали передавати ліки. Я намагався шукати якісь специфічні препарати, які не входять до загального переліку. Звертався до волонтерських центрів, частково сам знаходив і передавав тим, хто їх потребував", — розповідає Володимир Пилипенко.
Чоловік ще зі студентських років почав проводити екскурсії.
"Моя улюблена локація – вулиця Князя Чорного. Вона — завдовжки метрів 300, але на ній розташовані податкова, прокуратура, в’язниця, монастр, школа і кладовище", — каже Володимир Пилипенко.
Переїхавши в Івано-Франківськ, чоловік почав ходив на екскурсії, адже практично нічого не знав про місто.
"Профдеформація екскурсовода, профдеформація історика — вона працює. Ти порівнюєш місто з іншими, насамперед, звичайно, з тим, де живеш. Чернігів і Франківськ — це абсолютно різні міста, абсолютно різна логіка забудови, логіка розвитку міста. Все-таки Чернігів — це давньоруське місто, і там залишилося дуже багато від давньої Русі. Франківськ — це місто XVII ст. І воно чітко відповідає східноєвропейській і центральноєвропейській традиції", — каже Володимир Пилипенко.
Чоловік розповідає, хоча на Івано-Франківщині йому сподобалося, але хоче повертатися додому.
"Чернігів живе, місто відновлює свою діяльність. Наш мер постійно наголошує на тому, що бізнес має працювати, люди повинні виконувати свою роботу і платити податки. Планую продовжувати свою роботу і це — те, заради чого я повертаюся", — каже Володимир Пилипенко.
Читайте також
- Переїхала до Івано-Франківська та організувала курси. Історія акторки з Києва Іванни Охременко
- "Могилки одразу за лавочками, а поруч готують їжу": маріуполець розповів про життя і смерть в окупованому місті
- Матір вивезли у РФ, батька розстріляли. Історія маріупольця, який переїхав на Франківщину та вступив до лав ЗСУ
- Історія Наріне. Як сім'я з шістьома дітьми втікала з Київщини на Прикарпаття
- Іноді пише: "Я ще живий". Розповідь дружини азовця, який продовжує тримати оборону на "Азовсталі"
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
