Полтавець Гліб Стрижко, який понад два тижні провів у російському полоні, нині перебуває на лікуванні. У чоловіка – зламані щелепа, ніс, роздроблені кістки тазу. Ці травми він отримав під час оборони Маріуполя. До України Гліба повернули під час обміну полоненими.
У лікарняній палаті зі спеціальною металевою конструкцією, що фіксує кістки тазу, перебуває полтавець Гліб Стрижко. Травмувався чоловік 10 квітня на Маріупольському металургійному комбінаті.
"Вистрелив танк - і такий спалах, а потім так в голові: «Ого, це така буде моя смерть». Мені здавалось, що я там падав з того третього поверху години дві. Хоча, насправді, це було секунд 10, а може й швидше. Як упав, як привалило, по радіо почув, що мене викликають, то я такий: «Окей, добре, я живий», - каже військовослужбовець Гліб Стрижко.
Торік Гліб став морським піхотинцем. Від 24 лютого разом зі своїм підрозділом боронив Маріуполь.
"О 3:30 (24 лютого – ред.) нас підняли, бо почався дуже масований артобстріл. Почали працювати «Гради». Додавало колоритності, що почалася злива дуже шалена. І отак ми зустріли повномасштабну війну. Вуха звикали, тіло так само, до такої кількості артилерійських обстрілів. Очі також звикали, бо було ясно, як вдень", - пригадує військовослужбовець Гліб Стрижко.
12 квітня воїн потрапив у російський полон.
"Спочатку його товариш, який жив у Миколаєві, знайшов інформацію про нього на сайті, російському Telegram-каналі. Вони туди викладали відео всіх полонених. Через певний час подзвонив Гліб. Тоді ще щелепа була не закріплена, ледь говорить і каже: «Мамо, я в полоні, я в Донецьку», - розповідає мама військовослужбовця Леся Костенко.
"Допомоги я там ніякої не отримував, добре, що годували. Моє лікування там полягало у поплескуванню по плечу зі словами «Тримайся, друже». Повноцінно почали займатись лікуванням в Україні. Стабілізували таз, щелепу, провели огляд, я дізнався, що в мене ще був і ніс зламаний. Почали займатися моїми очима", - розповідає військовослужбовець Гліб Стрижко.
У полоні військовий був більше двох тижнів.
"Вже коли на лінії розмежування мене на ношах перенесли і поклали в багажник «Газелі», водій так підійшов, поплескав по грудях і каже: «Все, хлопці, видихайте, ви в Україні». Тоді, звісно, в мене сльози полились", - каже Гліб.
Нині Глібу зробили три операції. Він вчиться сидіти, стояти і ходити. А ще мріє відновити службу.
"Для мене гасло морської піхоти «Вірний завжди» – це не просто слова. Я живу за принципом, що о 12-й ночі всі мої заслуги перед Україною анулюються, тому треба працювати кожного дня ще більше і більше. І, відповідно, я працюю для цієї країни, яку люблю, яку захищаю, якій готовий віддати все", - говорить військовослужбовець Гліб Стрижко.
Читайте також:
"Плюсик – це значить, що він живий": історія Сергія Волинського з Полтави, заблокованого у Маріуполі
