Місяць воює на Сході країни батько трьох дітей, хмельничанин Василь Фурман. Чоловік служить в Хмельницькій окремій бригаді територіальної оборони, розповіла дружина бійця Ольга. За її словами, чоловік пішов до війська добровольцем.
Як живе родина бійця, який воює на Сході України, про що мріє його 10-річна донечка Марія та 4-річні двійнята Аня та Михайло, як часто батько виходить на зв'язок з сім’єю, і як підтримує його дружина?
З майбутнім чоловіком познайомилися через соціальні мережі, розповідає Ольга Фурман. Коли вперше побачила Василя, дуже здивувалася його високому зросту, каже жінка. Ольга говорить, що до повномасштабного вторгнення Росії, чоловік працював будівельником. З 2014 року багато спілкувався з друзями військовими.
"В нього були знайомі. Він завжди з ними спілкувався, і знаходив якісь такі речі цікаві. Купував собі потрошки відколи війна почалася, бронепластини, рації, військову амуніцію. В 2014 році він пішов у військкомат, його не взяли. І він постійно шукав, як туди потрапити. Дуже зрадів, коли почув, що буде таке, як територіальна оборона", - говорить жінка.
За словами Ольги, чоловік міг не йти на війну, бо у родині виховується троє дітей. Та 24 лютого Василь пішов до військкомату.
"Він взявши з собою своїх друзів, родичів, і вони вісі разом пішли, і записалися в ТРО. Ми пишаємося, що він в нас такий. Хоча троє дітей, і з однієї сторони я б не хотіла, щоб він йшов, ми дуже переживаємо. Але він так вирішив і ми його підтримуємо, ми його чекаємо, і сподіваємося швидшого завершення. Миру, перемоги", - розповідає жінка.
Чоловік 11 квітня пішов воювати, розповідає Ольга.
"Місяць він був в Хмельницькому, в них там було навчання проводили. І після того, як вони місяць побули поїхали вже в Харківську область. Переживали дуже сильно за нього. З Харківської області їх далі перевели в Донецьку область. І по сьогоднішній день він знаходиться там. Майже немає зв’язку, і його майже не чути, але цей дзвінок підтримка. Ми розуміємо, він живий", - говорить дружина захисника.
Ольга каже, що нині живе у постійних хвилюваннях. Переїхали до матері, бо в Хмельницькому жили біля військового об’єкту. Усі четверо сплять на одному дивані, говорить жінка.
"Якщо чесно, то я вночі майже не сплю. Завжди переживаю за дітей. Якщо якісь сирени, тривоги, стараюся бути готовою. Вирішили переїхати до мами, ми вже тут два місяці живемо. Напевно будемо переїжджати назад додому, бо приїжджають родичі з Запорізької області", - додає жінка.
10-річна донька захисника Марія каже, сумує за батьком.
"Якось не так стало, не так весело. Завжди жартував. З ним веселіше. Скучаю, переживаю, він на війні, на сході України десь. Воює за нас", - говорить дівчинка.
