На Тернопільщині житель Кременця Василь Деревінський два тижні готувався до проведення майстер-класу для переселенців. Він розповів Суспільному, що для виготовлення кошечків для писанок потрібно було скрутити майже дві тисячі заготовок із паперових смужок, сплести денця та зігнути із вербових гілок півтора десятка ручок.
За його словами, учасники майстер-класу з готових підручних засобів за кілька годин встигли виготовити по кошечку.
"Зараз часто організовують зустрічі, на яких вчать людей, які приїхали із зони бойових дій, писати писанки. Я подумав, що було би добре розмальовані яйця покласти у красивий, зроблений власноруч кошик. Та плетіння – це тривалий процес. Якби учасники починали його робити з нуля, то за день би не встигли. А всі хочуть бачити результати своєї роботи чимшвидше. Тим паче, що трубочки з паперу не досить скрутити, їх потрібно змочити, щоби вони стали гнучкішими, потримати в поліетиленовій торбинці, згодом пофарбувати акриловою фарбою, висушити. Лозу для ручок вибрати, вимочити, висушити, скрутити, скріпити. Дно теж має свою специфіку виготовлення. Для цього потрібно терпіння. Тож я їм у цьому допоміг. А вони вже мали самостійно сплести красиві білі, рожеві чи жовті стінки".
Хоч кошики паперові, та завдяки покриттю з акрилової фарби вони напрочуд міцні, говорить чоловік.
"Я сім років тому зацікавився технікою плетіння з паперу. Тоді ж і виготовив господарську сумку, куди вміщається дві трилітрові банки. Досі в будь-яку погоду я тільки з нею ходжу до сусіднього села купувати молоко. По-перше, банки не б'ються, бо папір їх амортизує, по-друге, це – екологічніше".
Заняття проводили у приміщенні Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Участь у плетінні кошиків узяли не лише дорослі, а й діти. Василь Деревінський розповідає, що переселенці замітно жвавішають, коли бачать увагу до себе, співчуття і бажання допомогти. Про війну стараються не говорити.
"Якщо люди з інших областей у творчому процесі хоч на годинку забулися про вибухи, руйнування і втрати, то моя справа себе виправдала. Я бачив, як вони йшли з кошечками по вулиці, не ховали їх, розпитували про інші вироби з паперу. Значить, творчість лікує. Своїм душевним теплом потрібно ділитися, щоби не було на цій землі так багато зла".
За професією Василь Деревінський – вчитель фізики і математики, тривалий час працював програмістом. Плетіння з паперу – його хобі. Так само, як садівництво і пасічництво. Чоловік розповідає, що не може у вільний час сидіти, склавши руки. Наступного разу запланував разом із переселенцями змережати з паперу підставки під горнятка. Ймовірно, вони будуть мати форму соняшника: і красиво, і символічно, сказав майстер.
Читати також
- Жителька Тернопільщини безкоштовно навчає писанкарству під час виставки своїх робіт
