Понад місяць Славутич перебував у блокаді російських військ. За цей час у магазинах зникли продукти, в місті не було електрики, мешканці готували їжу на вулиці. Окупанти намагалися зайти в Славутич — місцеві їх зустрічали проукраїнськими мітингами. Як живе місто після облоги — у матеріалі Суспільного.
Славутич — місто атомників Чорнобильської АЕС у 10 км від кордону з Білоруссю, перебувало в блокаді з перших днів повномасштабної війни. За цей час ротацію на ЧАЕС вдалося зробити лише раз. У місті бракувало їжі та впродовж шести днів не було світла.
"У нас електроплити, газу в місті немає, всі були вимушені готувати їжу на вогні на вулиці. Усі здружились і стали на один бік. Тому я думаю, що це відключення світла згуртувало наш Славутич", — розповідає працівниця станції Людмила Козак.
23 березня окупанти поставили ультиматум — Славутич має скласти зброю. Попри те, що місто захищала лише Тероборона, вимоги росіян відкинули, а у передмісті зав‘язались бої. Четверо оборонців загинули. За словами міського голови Славутича Юрія Фомічева, місто завчасно почало готуватись до мирних акцій, зокрема наслідуючи приклад Енергодару.
"У нас були і підготовлені соцмережі, вайбер-канали, чат-боти і стометровий прапор. Ми вийшли на мирний протест. Відтиснули їхній транспорт до в'їзду в місто", — згадує Фомічев.
Коли у день мирної акції Фомічев повертався до міста, його затримали. Тоді ж дізнався, що окупанти планували зачищати місто, оскільки вважали, що там перебувають сили ЗСУ. Йому вдалось переконати росіян, що на акцію вийшли беззбройні місцеві мешканці.
"Я сам коли йшов на площу, було страшновато. Але як бачив, що з кожного двору текли струмки на наш майдан, то було вже спокійнише. Зрозумів, що ми — сила", — розповідає мешканець Славутича Віталій.
Армія РФ погодилась відійти до передмістя, проте поставила умову, що обшукають домівки. "Вони привітались: "Чоловіки є?" Кажу, немає. У котедж до сусідів заходили, потім за мною по кімнатах пішли. Зброю шукали", — розповідає мешканка міста Оксана.
Після того, як окупантів витіснили із Чернігівської області, зі Славутичем відновилося сполучення. Нині у місті працюють магазини та частково АЗС. Допомагають з їжею і волонтери. Зокрема з харчуванням, дитячими товарами, одягом.
Окрім продовольчої проблеми у місті виникла і логістична. Раніше працівники ЧАЕС добирались до роботи електропоїздом, який проїжджав транзитом через територію Білорусі. Нині це не працює. Юрій Фомічев каже, що обговорюються можливі варіанти ротації персоналу атомної електростанції.
"Поки що за допомогою плавзасобів ми бачимо можливість доставки людей, по території України. Далі буде більш активно застосовуватись вахтовий метод, коли люди будуть жити в гуртожитках в Чорнобилі. І вже глобальне завдання, яке ми обговорюємо, — будівництво мосту по території України, нижче по течії Дніпра", — розповідає Фомічев.
У будівництві Славутича участь брала більшість республік Радянського Союзу. Тому тут є зокрема Київський, Вільнюський, Тбіліський квартали. А також і Московський. Нині мешканці думають про його перейменування. Це ж стосується і центрального торгівельного центру "Мінськ".
Читайте також
"Ми їх залякали, що станція взлетить": працівниця ЧАЕС про російську окупацію
Як працювала ЧАЕС під окупацією та чи опромінилися військові РФ — розповідають радіобіологи
Це вкрай небезпечно, і для окупантів РФ також. Фахівчиня про підвищення рівня радіації на ЧАЕС
Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС
