Вихід на роботу або звільнення, – чернігівський адвокат про трудове законодавство під час війни

Вихід на роботу або звільнення, – чернігівський адвокат про трудове законодавство під час війни

Вихід на роботу або звільнення, – чернігівський адвокат про трудове законодавство під час війни

На яких законних підставах можуть змусити чернігівців повернутися на робоче місце до 18 квітня, та чи законним буде звільнення у разі невиходу на роботу? Про це Суспільне поспілкувалося з адвокатом Володимиром Кравченком.

Трудові правові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю. Він не містить жодних норм, які б дозволили вважати ведення бойових дій причиною невиходу на роботу та полишити свої трудові обов’язки. Відтак, роботодавець може зарахувати невихід на роботу, як прогул, говорить адвокат.

«Дата 18 квітня не закріплена жодним нормативно-правовим актом. Це, напевно, органи місцевого самоврядування домовились з керівниками підприємств, установ і організацій, щоб надати людям термін до 18 квітня», – вважає Володимир Кравченко.

Менше працівникам, більше роботодавцям

П’ятнадцятого березня Верховна Рада України прийняла закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№2136). Він набрав чинності з 24 березня та не має зворотної дії. Тобто, його норми не розповсюджуються на період з 24 лютого (введення воєнного стану на території України) до 24 березня.

Закон № 2136, за словами адвоката, звужує права працівників. Так, раніше Кодексом було передбачено, що працівник у разі надзвичайного стану може не виходити на роботу протягом певного періоду до його закінчення, попередньо попередивши про це роботодавця. Закон № 2136 цю норму призупиняє.

Натомість новий законодавчий акт розширив права роботодавця. Зокрема, надав їм можливість звільняти працівників без попереднього повідомлення. Однак підстави для звільнення лишися незмінними. Згідно з Кодексом, це: зміна істотних умов виробництва, ліквідація чи реорганізація підприємства, грубе порушення дисциплінарного порядку чи трудових обов’язків (в тому числі прогул).

Як розцінювати неявку працівника через воєнні дії, конкретними нормами чинного законодавства не роз’яснюється, говорить Володимир Кравченко:

«Водночас слід враховувати, що активна фаза бойових дій на території нашого регіону закінчилась тиждень тому. І неповернення працівника до виконання трудових обов’язків, враховуючи вищеперераховане, може бути правовою підставою для звільнення за ініціативи роботодавця саме як за прогул».

Крім того, закон № 2136 звужує категорію громадян, які становлять винятки. Зокрема це стосується жінок, що мають дітей до 1 року, а не до 3 років, як це раніше передбачав Кодекс законів про працю.

Дистанційка чи відпустка?

Ані Кодексом законів про працю, ані законом № 2136 не передбачено такого поняття, як дистанційна форма роботи. Водночас є Постанова Кабміну, яка визначає механізм дистанційної роботи. Тобто, якщо роботодавець не заперечує, то можливо працювати дистанційно.

Держслужбовці мають право працювати дистанційно тільки з інших регіонів України, виконувати обов’язки дистанційно з-за кордону не можна. Про це йдеться у Постанові Кабміну «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану», пояснює адвокат.

Змусити написати заяву на відпустку як щорічну, так і «за власний рахунок» роботодавець працівника не може.

«Якщо ж працівник не може приїхати на роботу з певних причин, має бути службове розслідування. Якщо не має поважних причин, може бути накладане дисциплінарне стягнення і звільнення, або ж доведене поважні непереборні підстави, які завадили з’явитися на роботу», – роз’яснює Володимир Кравченко.

Читайте також:

Прилуцька «Пожмашина» переїздить на Львівщину

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди