Частина Ірпеня на Київщині була в російській окупації приблизно три тижні. Українські військові повністю вийшли з міста 28 березня. Міський голова Маркушин розповів, що 50% міста зруйновано.
Геннадій Авдонін разом з родиною евакуювався з Ірпеня до Чернівців місяць тому. Тут допомагає у волонтерському штабі. Після зачистки рідного міста повіз туди гуманітарну допомогу, щоб повернутись додому хоча б на день. Чоловік розповів Суспільному свою історію — її публікуємо прямою мовою.
"Сусідку-бабусю розстріляли на моїй вулиці"
Щоб виїхати з міста, ми мали минути вулиці, які контролювали російські військові. Проходили, а там — мертві люди. Цивільні, не військові. Ми дітям закривали очі. Це було 9 чи 10 березня. Я глянув фото цих вулиць 28 березня, і ті люди досі там лежали.
На моїх очах розліталися сусідні будинки, дахи. Стареньку сусідку, яка вийшла погодувати собак та котів, розстріляли на моїй вулиці.
"Український військовий дав моїм дітям снікерс"
Важко було, коли ми вийшли на сусіднє село з Ірпеня — Романівку. І наш ЗСУвець дав моїм дітям снікерс. Розумієте? Я забрав у дітей, віддаю йому і кажу: “Хлопці, вам ще десь сидіти в окопах. Тобі цей снікерс може врятувати життя”. Вони відповіли: “Ні-ні. Діти повинні посміхнутись. Мене це так сильно розчулило. Десь два дні трясло.
"Повіз плівку, щоб заклеїти вікна. Розбито все"
Вони стріляли по будинках. Обстрілювали нас з Бучі. Вони там то проїжджали, то пролітали. Я бачив як їхні дрони літали.
Мій будинок вцілів, вибуховою хвилею вибило одне вікно. Але дуже багато будинків без вікон і потрібно заклеювати, закривати, щоб людям було тепліше. І щоб мародери не лазили.
Я жив в Росії 15 років, маю там родичів. Але мені за час війни ніхто з них не написав: «Гєна, як у вас там справи? Де там правда?». Що я їм тоді буду писати? Вони для мене всі померли.
"Я ще повернуся до Ірпеня" Я відвіз плівку та продукти й приїхав до Чернівців. Але повернусь жити до Ірпеня, коли дозволить влада. Чернівці — моє місто. Будь-яке місто — це моє місто. Ірпінь буде існувати, поки є жителі Ірпеня. Навіть якби його стерли з лиця землі, ми всі повернемося і всі відбудуємося.
Читайте також
"Була вдома. Тепер там могили у дворі". Історія жінки з Київщини, де були російські війська
Читайте Суспільне Буковина у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Буковина: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
