Фермер Олександр Кулібаба з Тростянеччини загинув у перший день війни. Чоловік взяв у руки зброю, аби захищати свій дім і свою родину, говорять його рідні. Історія Олександра та спогади про нього — у матеріалі Суспільного.
Чоловік разом зі своїм батьком тримав фермерське господарство "Світлана".
"Був мирний він хлопець, любив землю. Він старався, людям допомагав", — говорить батько Олександра, господар фермерського господарства "Світлана" Анатолій Кулібаба.
Ввечері кудись поїхав, а за пару днів автівку з тілом Олександра знайшли поблизу села. Що сталося в той день, батько не знає.
"Машина була розбита. Він, бачу, в голову поранений. Відчайдушним був, і це загадкова його смерть. Але, мені здається, він прямо йшов. Це лише він знає. І знає той, хто його вбивав", — говорить господар фермерського господарства "Світлана" Анатолій Кулібаба.
А потім у Білку прийшла "російська весна": росіяни увійшли на територію "Світлани".
"А вже другого березня уже сюди у Білку (кор. на територію комплексу, де розміщується фермерське господарство "Світлана") зайшли ці варвари і тут розпочали своє, як то кажуть, хазяйство. Порозбивали техніку, позабирали з комбайнів, з машин акумулятори, весь інструмент, ключі, свердла і мечики. Я не знаю куди вони потрібні і що з ними робити", — говорить господар фермерського господарства "Світлана" Анатолій Кулібаба.
До 100 одиниць техніки, включаючи мобільні крематорії, зайшли у село Білка. Військові РФ жили у сараї і рили окопи. Прете, незважаючи на це, їх через два тижні знищили українські військові.
Про армію загарбників Анатолій Кулібаба говорить: "Просто сказати – це просто срань. Вона нікуди не гідна. Так, вони тільки хваляться, що у них є ракета. А наші хлопці молодці".
У пам'ять про сина та всіх загиблих на цій війні Анатолій Кулібаба написав вірш. У ньому є і такі рядки:
Герой не вмер – він серед нас.
Він — у наших добрих справах.
Він житиме в наших серцях,
Тож вічна йому пам'ять, і вічна йому слава.
"Цей вірш, не знаю – він правильний чи не правильний, я присвячую моєму синові і всім героям, які віддали своє життя за нашу землю, за нашу Україну", — зазначив він.
Анатолій та його рідні вірять: пам'ять про Олександра житиме у їхніх серцях та серцях односельців. Житиме і "Світлана", у яку Олександр, будучи заступником голови, вклав і душу, і сили. Фермери до війни обробляли 200 гектарів землі. І хоча окупанти знищили та пошкодили частину техніки, будуть працювати і надалі. І вірять: все врешті решт буде Україна.
"Я приймав присягу на вірність Україні. І я від неї нікуди не уступлю. Зараз мені 70 років – все одно буду триматися, битися, буду зубами, руками, нігтями — всім буди гризти усю ту сволоч, що прийшла на нашу землю. Я не хочу чужого, я хочу тут мирно трудитися", — сказав Анатолій Кулібаба.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
