Почуття обов'язку та безпека: харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі

Почуття обов'язку та безпека: харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі

Почуття обов'язку та безпека: харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі
Трирічна Мілана разом із мамою вже місяць живе в аптеці, Суспільне Харків

Трирічні Дарина та Мілана граються у підсобному приміщенні аптеки. Кімната у кілька метрів без світла стала для них домом з дня нападу Росії на Україну. Їхні мами працюють провізорками й попри обстріли, не залишили роботу.

"Це наша кімната з мамою. Я ось тут сплю, Міла ось тут, а це наш тапчан", — показує Дарина.

За ліжком у дівчинки розкладачка. Її мама — Вікторія Макарова — каже, що до війни працівники аптеки тут обідали.

"Почуття обов'язку": харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі
Вікторія Макарова та Вікторія Резніченко з дітьми, Суспільне Харків

"Приміщення, де ми зараз перебуваємо — це кімната персоналу, тут було все по-іншому, були столи, стільці, щоб обідав наш колектив. Коли ми сюди переїхали, вирішили, що я з дитиною буду перебувати на розкладачці, а через те, що у нас тут є родина, Віка з дитиною та чоловіком, вони спатимуть на пелетах", — говорить Вікторія.

У підсобці постійно живуть дві родини — в обох квартири у районі, який постійно під обстрілами. Тут почуваються безпечніше, каже провізорка Вікторія Резніченко.

"Родина поруч, діти поруч, і ми менше нервуємо, менше боїмося. І почуття обов'язку. Ми не поїдемо, своїх не кинемо, свою родину не залишимо", — каже Макарова.

Їжу працівникам аптеки привозять волонтери, у побуті допомагає чоловік Вікторії. Між собою жінки жартують, що він у них нині один на двох.

"Навіть у думках не виникало, що таке може бути. Це той випадок, коли вислів "жити на роботі" став реальністю", – сміється Макарова.

"Ми не можемо тут освітити кімнату в повному обсязі, тому що генератор, який надав офіс нашій аптеці, він фізично не потягне всю площу аптеки, щоб освітити усю аптеку. Наш генератор тягне лише каси, — розповідає Макарова. — Волонтери нам надали переносну газову пічку, яка на газових балонах працює. Ми за допомогою неї розігріваємо дітям їжу, гріємо воду на чай, какао".

"Почуття обов'язку": харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі
Харківські провізорки разом із дітьми живуть в аптеці, Суспільне Харків

У торговому залі на скляних вітринах — скотч, вибухи лунають постійно, каже Резніченко.

"Заклеїли вікна, щоб під час вибуху у нас не вилетіли повністю. Вікна можуть дрижати, боїмося, іноді присідаємо, ховаємося. Впускаємо по одній людині на касу, на ніч ми її закриваємося, у нас опечатані двері. Ми закриваємося, повністю заставляємо усе, щоб ніхто, ні мародери, ніхто інший не влетів, не увійшов, не вліз", — розповіла Резніченко.

Централізованого постачання до аптеки нині немає. Щоб забезпечити людей ліками, сюди привезли запаси з тих аптек, які не працюють, розповідає завідувачка Ірина Пилипенко.

"Почуття обов'язку": харківські провізорки разом із дітьми місяць живуть на роботі
Ірина Пилипенко, завідувачка аптеки у Харкові, Суспільне Харків

"Коли о 4 ранку прогриміли перші вибухи, ми всі прибігли на робочі місця. Ніхто навіть подумати не міг, що сьогодні хтось не вийде або залишиться вдома. Були ухвалені рішення у багатьох співробітників покинути Харків. Але у нас залишився кістяк, якому ми вдячні і який зі мною зараз працює", — сказала Пилипенко.

За її словами, найбільше за місяць війни люди купували ліки від тиску, серцево-судинні препарати та інсулін.

За словами Пилипенко, у штаті аптеки було 16 людей: "Зараз нас четверо та двоє охоронців".

Читайте також

Харків'янка після пологів живе з дитиною у метро, батько маляти — на війні

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди