Сім'я з Хотина прийняла приблизно 200 вимушених переселенців у власному будинку. До війни, через незавершений ремонт, там ніхто не жив. Щоб прихистити людей з інших регіонів, швидко зробили ремонт та знайшли спальні місця. Деякі люди залишаються в домі на кілька тижнів, дехто — на кілька днів. Одна пара там святкувала весілля.
Будинок, де приймають переселенців, розташований у Хотині. Дім має два поверхи. У залі та кімнатах розстелені матраци, коридор став їдальнею, бо у кухні теж облаштували спальні місця. Коли тут приймали перших переселенців, у будинку були щойно пофарбовані стіни, не було розеток.
"Ми не планували селити людей. Тут і ремонту як такого не було. Просто вночі до мене зателефонувала подруга з Харкова, запитала чи можна зупинитись з 12 друзями. Я вдячна батьками, які дозволили пустити людей у будинок, де навіть не було розеток", —каже власниця будинку Анастасія Сметаніна.
Ремонт завершували одночасно з тим, як заїжджали нові люди. Переселенці допомагали зносити будматеріали, встановлювати двері.
Найбільша кількість, яку селили одночасно — понад 40 людей. У будинку облаштували дитячий куток. Жителі громади принесли іграшки, на підлогу постелили килими, дітям вмикають мультики.
Дитячі рисунки повісили на одній зі стін будинку. Анастасія показує їх — там намальовані коти та собаки, яких привозили переселенці. На деяких зображений будинок, ще пару — діти намалювали Анастасію.
"Також ми повісили розклад прибирань та такі базові правила – питання по будинку до мене, питання по кухні до моєї бабусі, питання по подвір’ю до тата", — розповідає Анастасія.
Зараз у будинку живуть люди з Харкова, Києва. Катерина приїхала з Чернігова. Каже, виїхала, бо було нестерпно — місто "накривали" ракети. Декілька днів тому жінка вийшла заміж, святкували весілля у будинку в Хотині.
"Ми планували просто розписатись. Але потім чоловік купив обручки. Настя, була моїм свідком, вирішила влаштувати весілля. Була біла сукня, я одягла підбори, свято за столом. Навіть фотограф був. Тільки шкода, що без рідних — вони не змогли доїхати сюди", — розповідає Катерина.
Декотрі люди залишаються лише, щоб прийняти душ і переночувати. В окремій кімнаті збирають речі для переселенців, їх приносять жителі громади. Людей з інших регіонів безкоштовно годують. Комунальні послуги сплачують батьки Анастасії, частково на ці потреби дають гроші благодійники.
Анастасія каже, прийматимуть людей надалі. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Росії, дівчина була у Києві.
"Я на собі відчула увесь жах війни. Я сама 34 години добиралась якихось 500 кілометрів до Хотина", — розповідає Анастасія.
Читайте також
Буковина може прийняти ще 13 тисяч людей з інших регіонів. Яку допомогу надають
