Втратив сина, дружина травмована після артилерійського обстрілу житлового масиву у Чернігові. Ультрамарафонець-рекордсмен Максим Ус розповів і показав Суспільному, що зробив з його життям російський снаряд, який впав просто перед будинком. Це сталося 16 березня. Максим з дружиною шукали безпечне місце для сина пересидіти обстріл, в хлопця був аутизм. З коридору квартири вийшли у під’їзд. Вхідні двері не захистили їх від осколків.
«Мені боляче. Вони гади, гади. Ні в чому не винну дитину вбили, орки»,-говорить чернігівець Максим Ус.
Вони зібрали наплічник для евакуації родини, але не встигли виїхати. Його 10-річний Дмитро загинув, дружині загрожує ампутація ноги. Уси потрапили під обстріл, снаряд впав поруч з будинком. Родина заховалася від обстрілу в коридорі квартири, потім всі перебігли у під’їзд, думали, там безпечніше.
«Тут стояв стілець, дитина сиділа, тут сиділа дружина, думали, що нас двері прикриють, якщо щось трапиться. Я стояв тут, під стінкою, прижав вухо і відкрив рот».
Двері вибило вибуховою хвилею, осколки полетіли в під’їзд, де переховувалися Уси.
«Було темно, почув як моя дружина кричить. Я зрозумів, що відбулося, включив налобний ліхтарик, дивлюся отут лежить дитина і пляма крові».
Максим побіг – кликати на допомогу. Дружину та сина потрібно було якось донести до швидкої. Обстріл не припинявся.
«Побачив 2 чоловіків, які евакуювали людей в безпечне місце. Ось ці хлопці, герої того вечора».
Чоловіки на руках виносили людей з розбомблених будинків. Надворі вже був запах газу, під час обстрілу стався витік. Часу не було. Скільки людей тоді вивели і винесли з будинків, чоловіки порахувати не можуть. Травмованих несли до швидких. 10-річного Дмитра одразу повезли на операцію.
«У дитини виявили проникаюче вогнепальне осколкове поранення головного мозку з вихідним отвором з потиличної області. На жаль, такі вогнепальні поранення в більшості випадків несумісні з життям»,- говорить лікар-нейрохірург Олександр Гребенюк.
Дмитро помер в реанімації через тиждень. Його мамі Євгенії просто зараз потрібна термінова евакуація з міста і операція. Інакше може втратити ногу. Максим шукає спосіб вивезти її з Чернігова.
А це травень минулого року. Уси всією родиною на пробігу. Максим – ультрамарафонець, рекордсмен України. Він пробіг 100 кілометрів за 11 годин та 39 хвилин. Фінішував 66-тим. Зі 150 бігунів-учасників, він був єдиним з інвалідністю. ДЦП, сколіоз та спастика – мимовільне скорочення м’язів. Коли почув, що великий спорт не для нього, почав доводити зворотне.
«У вас немає обмежених можливостей, не слухайте тих, хто вам каже «ні». Завжди слухайте себе, завжди знайдуться люди, які тебе будуть мотивувати та підтримувати. Бо життя – одне і треба від життя отримувати задоволення»,- розповідав в інтерв'ю Суспільному Максим Ус.
Сусіди приходять втішати Максима, а він знаходить сили підтримувати їх. Шкодує, що того дня не наполіг ховатися в коридорі. Це місце у квартирі взагалі не має пошкоджень. Пам'ять про сина мотивує Максима ще більше піклуватися про дружину і дочекатися, коли Євгенія знову ходитиме, і вони разом побіжать.
«Я дуже вірю в ЗСУ, що ми переможемо орків, відновимо справедливість»,-каже, Максим Ус.
Докладніше в сюжеті.
