Волонтерську допомогу бійцям на сході з 2014 року надає родина з Пилявки Старосинявської громади Хмельниччини. Це місцевий священик, його дружина, мати, племінники - рідні за кров'ю та прийомні. Вже місяць, як до цієї родини приєдналися жителі ближніх сіл і разом готують захисникам України домашні страви.
Серед численних ящиків із копченим м'ясом, кров'янкою, паштетами й рулетами є особливий смаколик, розповідає зачинателька толоки Ольга Стельмащук. Це - печена в фользі картопля з сюрпризом всередині, каже вона: "Пиляківські кіндери. Так, там є сало, мариноване сало".
За її словами, вона, її син з дружиною, її рідні та прийомні онуки - волонтери з 2014 року. Каже, дітей ніхто не примушує, та вони самі беруться допомагати: "Всі діти задіяні в цьому, привозять рибу, хлопці миють, дівчата чистять".
Син Ольги, місцевий священик Миколай розповідає: його родина не припиняла волонтерити від 2014 року, але після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну до них приєднуються односельці, фермери, підприємства. Додає: "Шкода, що таким способом ми об'єднуємось, такою дорогою ціною, бо дуже багато молодих юнаків і дівчат з нами поряд уже немає".
Напередодні десяток жінок Пилявки й ближніх сіл за день перечистили й перерізали тонну риби, яку безоплатно надав Хмельницький рибгосп для військових. З товстолобів роблять домашні консерви бійцям. Ольга Стельмащук каже, що банки жінки стерилізують вдома: "Беру додому варити холодці, роздаю всім людям потроху, одна людина не встигне. Тушонки теж по цілому селі, машиною дівчата розвозять".
Жителька Пилявки Ніна Дубик розповідає: її дочка, зять та 19-річний онук на фронті, в найгарячіших точках. Жінка готує їжу військовим і каже: надіється, що й її діти бодай не голодні і, може, хтось і їх пригостить смачним. Каже, що за місяць війни лише раз намагалася передати онукові сумку з продуктами: "Правда, дуже важко та сумка доходила, але дійшла, внук дуже голосно сказав, що це передача від священика його бабусі. То настільки була в мого онука гордість за те, що і його рідне село, і вся країна думає за наших захисників".
Волонтер, отець Миколай розповідає: на третій день повномасштабного нападу на Україну вирішили за гроші з церковної скарбниці купити свинячу тушу та наготувати тушонок, ковбас і копченостей українським воякам. Та дякує всім, хто допомагає: "Це не є церковні чи державні гроші, це громади місцевої гроші. Ми купили першу свиню, і так вже, слава Богу, 11 свиней зусиллям жіночок були перероблені на різні смаколики".
До збору грошей в соціальних мережах долучилася хмельницька студентка медичного коледжу Оксана Крещенко. З її слів, зібрали більше 40 тисяч гривень: "Менше двохсот гривень ніхто не перераховує, є такі, які перераховують і чотири тисячі гривень, і п’ять тисяч гривень, тисячу гривень, хто скільки може. Ми не розраховували на таку підтримку, але люди відгукнулися. Дуже багато слів підтримки і просто дякують за те, чим ми займаємось".
Волонтер зі Старої Синяви Михайло Скрипник возить своєю автівкою продукти з сіл громади в військові частини і штаб допомоги. Каже, що двоє його синів зараз на фронті. Пішов би й сам, та здоров’я не дозволяє, тому, каже, волонтерить: "Це хліб випікають люди небайдужі, які переселилися з Києва. Вони мені випікають кожен день або через день піч хліба, яку я завожу хлопцям, щоб скуштували домашнього, смачного".
За його словами, вся Старосинявська громада тепер - суцільний волонтерський центр. Каже, що навіть його 81-річна мати віддає йому частину своєї пенсії на пальне, щоби міг вчасно возити продукти. За домашню їжу, розповідає, бійці волонтерам дякують. Особливо Ользі Стельмащук за організацію й рецепти. Жінка каже: "Вони хотіли, щоб я приїхала до них. Колись, як буде перемога, заріжем свиню вдома, будемо чекати їх тут, накриємо великий стіл, і всіх переможців - сюди!"
