Вікторія Хамаза з Черкас — журналістка, ведуча за професією, за покликанням — волонтерка. Вона з першого дня російського наступу координує збір продуктів та речей військовим.
Вікторія Хамаза разом з операторкою Анною Сенченко організовують допомогу від черкащан для жителів Харкова, Києва та Чернігова.
Вікторія збирає допомогу у робочому кабінеті: там вона організувала склад. Провізію та необхідні речі приносять небайдужі містяни.
"Везуть, хто стільки може. У мене є родини, які кожен день везуть допомогу, тому що кожен день список потреб різний. Люди підлаштовуються, вже звикли та знають, де я живу. Тож просто приносять додому й моєму тату лишають", — розповіла журналістка.
Телефон у Вікторії не замовкає ні на хвилину: одним треба пояснити, що необхідно приносити, іншим – куди.
"Найтяжче перед ефіром, коли ти вже вбраний і підключений з петличками, на підборах і потрібно пакети заносити", — поділилася Вікторія.
Зараз із найнеобхіднішого – металеві ложки для військових, які стали дефіцитом, зазначила Вікторія:
"Збираємо ложки як для ЗСУ, так і для тероборони — вони просили залізні ложки та глибокі тарілки. Такі ложки дуже важко знайти. У мене люди по дві-три ложки зносять, зараз вони на вагу золота. А нам їх треба тисячі півтори назбирати".
У перервах між волонтерством Вікторія готується до вечірнього ефіру:
"Хочемо ж на ефір або Скічка запросити, або новопризначеного голову ОВА, щоб про ситуацію в області поговорити. І найкритичніше, що нам тут допомогу везуть, а у нас плаваючий ефір, ми під нього маємо підлаштуватись. Тобто ефір може бути на другу годину, а колись взагалі був на п'яту годину".
Поцікавились у Вікторії, чи не страшно оприлюднювати свою адресу:
"Я от якось в першу ніч за це трішки задумалась, у мене гайнула думка: Боже, що там боятися, якщо нашим хлопцям на передовій гірше. У мене просто там брат, він зараз майже не виходить на зв’язок, але коли міг говорити, то ривками спілкувались. Я розумію, в якому вони зараз пеклі і як там страшно".
Вдома Віку чекає вірна подруга-волонтерка Аня і французький бульдог, на ім'я Куджо.
"Ми нерозлучні, ми команда, як Чіп і Дейл, що поспішають на допомогу. Ми завжди разом в будь-яких ситуаціях. Віка може на мене подивитися і сказати: зніми мені те, я відповідаю, що вже це зняла. У нас хімія, я інтуїтивно знаю, що їй треба, куди подзвонити, куди побігти", — розповіла Аня.
За словами Віки, прохання до волонтерів різні бувають: часто стосуються не тільки продуктів чи одягу.
"Дзвонять хлопці й кажуть, що потрібно «двохсотого» вивезти. Привезли у Черкаси, а треба десь відвезти на західну Україну. Тож батьки приїхали, щоб волонтери допомогли перевезти хлопця нашого".
Тато Віки приймає вдома допомогу від людей, коли донька на роботі, а ще доглядає за песиком Куджо. Частину допомоги у Вікторії забирає волонтер Олексій Святенко, який на передову їздить із 2014 року.
"З Вікою ми знайомі не так давно. Раніше стикались з приводу мого патріотичного музею. Віка ламає дядьків краще за мене", — розповів Олексій Святенко.
Допомагаючи Вікторії з ефірами, подруга/операторка/волонтерка Аня також виконує й роль стилістки: і зачіску зробить, і з макіяжем допоможе.
Такий щільний графік "робота/допомога" у дівчат нині цілодобовий та без вихідних, бо це їхній маленький вклад у перемогу України.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Повне відео
