Кілька тисяч німців та українців зібралися на площі у центрі Лейпцига 13 березня, щоб висловити протест проти розв'язаної Росією війни в Україні та підтримати український народ, який 18-й день поспіль чинить опір окупанту.
Демонстранти вийшли на акцію біля оперного театру з плакатами та транспарантами: "Путін, де твоя людяність?", "Stop Putin, stop war", "Свобода Україні", "Врятуй і збережи".
Путіна не зупинити "голубом миру", який зображений на транспарантах деяких учасників протесту, вважає 22-річна Олександра Шматок з Чернігівської області. У руках тримає плакат, в якому просить закрити небо та таким чином врятувати Європу.
"Вже рік, як навчаюся у Лейпцигу. Моя сім’я на цей час перебуває у місті Корюківка. Вже не телефонувала їм два дні, бо зв’язок відключили, але я отримую контакти через друзів. Тобто з ними все нормально більш-менш. Усі мої друзі в Україні, в різних містах. Найкраща подруга у Білій Церкві. Писала вчора, що бомбардували місто. З Україною серцем і душею", — говорить Олександра.
Харків'янка Карина Скляр тікала від війни під звуки вибухів разом з мамою, тіткою та трирічною донькою.
"Напередодні бомбили танкове училище. Ми були, певно, в метрах 500 звідти. Це був другий день авіаударів, і наші нерви вже не витримали. І в день, коли ми їхали, вибухи якби були чутні, але, коли конкретно на вокзалі були, люди реально забігали у вагон під вибухи. Чутно було звідусіль, люди боялись, ховались. Це було страшно", — розповідає Скляр.
У трирічної доньки Карини — психологічна травма від пережитого: "Донька почала кусати губи. Просто в кров. Кусає, в неї стресова ситуація. Я вже прошу допомогу психолога, їй потрібна допомога".
Спрогнозувати чи спланувати своє подальше життя харків'янка нині не може.
"Немає розуміння, шалено хочеться додому. До чоловіка, брата, бо вони залишилися у Харкові. Допомагають там, чим можуть. Чоловік працює, він не хоче виїжджати. Він лікар і сказав, що буде там до останнього лікувати хворих", — говорить Карина.
Зі своєю 16-річною донькою на акцію протесту прийшла жителька Лейпцига Ульріке Кречмар.
"Я вважаю, це важливо для моїх дітей бачити, що ти можеш щось зробити, можливо, змінити. Або бути тут через свою позицію. Світова війна не може повторитися. Ми шоковані, що таке відбувається в європейській країні. Моя донька надіслала гроші на медицину в українські лікарні", — розповідає Ульріке.
Донька Ульріке Джозефі розповідає, яким чином намагається допомогти Україні: "Я приходжу на демонстрації. Моя школа збирає речі: рушники, ліки. Моя мама спрямувала кошти одній організації. Вони потребують допомоги, й увесь світ має триматися разом проти цього".
21-річна Марліс Фюдж серед міст, які найчастіше лунають на німецькому телебаченні, називає Маріуполь.
"Я тут за мир у Європі й усьому світі. Підтримка — єдине, що я можу зробити. Ми не хочемо ще одну Світову і маємо зробити все, що в наших силах, щоб уникнути цього", — закликає Марліс.
Маріуполь, Харків, Київ, Львів — українські міста, про які Клаудія Аппель найчастіше чує у новинах. Свою участь у демонстрації називає "боротьбою проти власної безпорадності". У своєму плакаті звертається до російського президента та говорить, що він зрадив ідеали, за які вмирали визволителі під час Другої світової війни.
"Можливо, якщо багато людей тут, то це шанс змінити щось у напрямку миру. Зброя — не розв'язання проблеми. Розмова та повага до кордонів важливі", — вважає Клаудія.
У світі без війни хоче жити жителька Лейпцига Емелі Бьорд, яка прийшла на протест разом з друзями.
"Декілька хвилин тому я їхала у поїзді. І там було багато українців, які приїхали звідти й плакали весь час й казали, як жахливо втратити свої сім’ї там. Мені справді сумно від цього. Я не думаю, що нам потрібна війна", — наполягає Емелі.
18-річна Уляна Червона з Кривого Рогу переїхала до Німеччини півтора року тому. З початком війни частина родини вимушена була також приїхати до Лейпцига.
"Я дуже люблю свою країну. І в мене дуже болить серце через те, що відбувається. Там моя родина, моя культура, моє коріння, моя душа. Половина моєї родини вже тут. Тато залишився там, бабуся", — говорить Уляна.
Від початку повномасштабного вторгнення вона намагається бути корисною для своєї країни: "Я ходила на пункти прийому гуманітарної допомоги у Німеччині. Я допомагала і своїми силами, все, що було, віддала. І потім приходила, просто допомагала, як робочі руки, як волонтер".
Клара з Лейпцига каже: "Я хочу, щоб люди жили у мирі у власній країні".
Що відомо
- Близько 30 тисяч людей вийшли на демонстрацію в Берліні проти війни Росії в Україні та за мир. Аналогічні мирні мітинги відбулися у різних великих німецьких містах, зокрема Мюнхені, Штутгарті, Гамбурзі, Франкфурті та Лейпцигу. Ще близько тисячі людей взяли участь у мирних мітингах у Лондоні.
Вторгнення Росії — усі новини
