Старі дерев’яні полиці, перев’язані мотузкою медичні картки з історіями хвороб. Поруч картонні коробки, стільці і встелені домашні ковдри. Всі ці люди жителі мікрорайону Шерстянка. Архів лікарні – їх сховище від обстрілів.
"Коли почалася війна до нас почали приходити люди і просити прихистити їх. Бомбосховища у нас немає, але є кілька підвалів, де всі вони знайшли собі місце. Серед них і наш архів, де ми зберігаємо історії хвороб за останні 50 років, різні лікарські документи і бухгалтерію" — розповідає генеральний директор лікарні Юрій Стецьков.
Зараз тут шукають прихисток на час обстрілів як дорослі, так і діти. Це мешканці навколишніх будинків, лікарі, медсестри і їх родини. Останні дні у будівлі зовсім не було світла, один одному підсвічували ліхтарями, а дехто у темряві запалював свічку. Світла немає і сьогодні.
"Проблеми зі світлом в нас, всюди темно. Вода десь дзюрчить, але не завжди. Нам дуже потрібна вода, хоч у якій-небудь кількості!".
У лікарні надають паліативну і хоспісну допомогу. Зараз у палатах лежить 30 важкохворих пацієнтів. В одних післяінсультний стан, в інших онкологічне захворювання. Всі вони лежачі і не підводяться з ліжка.
"Спочатку у перші дні всі лікарі під час сирен спускалися у підвали і в укриття, зараз є ті, хто залишається з цими хворими разом. Вони не одні", — розповідає Юрій Стецьков.
Через війну в лікарні дефіцит води, продуктів і ліків. Сьогодні хоспісних хворих забезпечують ліками, а що буде завтра і чи будуть ліки не знає ніхто, каже головний лікар.
"Якісь ліки у нас були, якісь нам ще надали, але вони у дефіциті. Скидалися грошима і купували необхідні ліки для хворих в аптеці. Треба якось же виходити із ситуації. В нас лікарі працюють змінами зараз. Хтось приїжджає до лікарні, а хтось і не їде, бо тут живе вже з родиною. Такі зараз часи".
Читайте також:
"В музеї я перебуваю 24/7", - директор обласного історичного музею
